Своїми добрими справами  створив собі ім’я

Своїми добрими справами створив собі ім’я

Своїми добрими справами Олександр Миколайович Машинський створив собі ім’я. Ми, жителі Більмацької, Комиш-Зорянської, Смирновської і Розівської громад, не згадуємо часом його керівної посади, належність до депутатського корпусу конкретної ради. Ця людина – наш земляк, патріот рідного краю. Просто: Олександр Машинський! Людина слова і діла!

Чого вартий лише торговий центр «Щедрий ринок»?! Багато літ люди домагалися,  щоб ринок повернули на старе місце (півстоліття тому він знаходився на місці нинішнього старого житломасиву) райцентру. Чиновники різних рангів відмахувалися від прохань людей, посилаючись на різні казенні інструкції. Очільник громади протягом трьох каденцій пробував, але… У нашому містечку є немало підприємців, котрі мають капітали і навіть родичів у Швейцарії, Великій Британії та інших країнах Західної Європи.

Та ось за справу взявся О.М. Машинський наш краянин, без впливових родичів за бугром. І довів справу до кінця! Торгівельний центр ПП «Щедрий ринок» став окрасою Більмака! Ба, більше – візитівкою нашого містечка! Сюди їдуть з усієї округи!

А спортмайданчик – сучасний, багатофункціональний… Те, що треба для дітей, для юнок, для юнаків. І дорослих сюди тягне, як магнітом. Поряд іде реконструкція спорткомплексу… Як філігранно працюють будівельники, інші майстри?! Які гарні деревця за ажурним парканом сквера (а на думці – Літній сад столичний, не гірше!).

А відродження ставка поблизу Червоного Озера! Це – пряма заслуга Олександра Миколайовича. Цих добрих справ достатньо, щоб нашого земляка згадувати добрим словом…

Якщо навіть О.М. Машинському та його команді не вдасться перебороти позиції противників української історичної назви селища, нащадки повік згадуватимуть його. Бо він завжди діяв і діє в інтересах громади, в інтересах людей!

Кожен із нас лишає слід на землі.

Згадалися слова поета Олександра Абліцова, мого вчителя на ниві журналістики і поезії. Він тоді ще вчителював, очолював школу у Червоногригорівці на Нікопольщині, а я ходив у 9-й клас Новоукраїнської середньої школи. Ми листувалися… Олександр Іванович рецензував мої проби пера…

«Чим важчий тягар несеш на плечах, тим глибші після себе лишаєш сліди…». Автора вислову не знаю і по нині. Але завжди пам’ятаю цю фразу… І ще один вислів: «Від струсу мозку помирають дятли, щоб на землі співали солов’ї»…

Про тягар на плечах це – про Олександра Машинського і його команди. Так тримати!!!

Костянтин ПРИЧИНЕНКО.