Рефат Чубаров: «Маємо ретельно готуватися, щоб реалізувати шанс на повернення Криму під суверенітет України»

Рефат Чубаров: «Маємо ретельно готуватися, щоб реалізувати шанс на повернення Криму під суверенітет України»

9 серпня – Міжнародний день корінних народів світу

Міжнародний день корінних народів світу відзначається 9 серпня починаючи з 1995 року за рішенням Організації Об’єднаних націй. Саме в цей день у 1982 році вперше відбулось засідання Робочої групи з питань корінних народів.

Українська держава 20 березня 2014 року заявила про державні гарантії прав кримськотатарського народу в складі України, затвердивши відповідну постанову парламенту.

Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров  – ще одна відома особа, з якою представникам регіональних ЗМІ – учасникам проекту «Протидія дезінформації на півдні та сході України», вдалося зустрітись під час перебування у Києві. Розмова вийшла не тільки про Крим. Головні редактори локальних медіа Запорізької, Харківської, Донецької і Дніпропетровської областей долучилися до колективного інтерв’ю з відомим політиком  в Українському кризовому медіа центрі (УКМЦ). Захід відбувся в рамках реалізації спільного  партнерського проекту  УКМЦ  та Естонського центру східного партнерства.

            Говорили про Україну, невід’ємною частиною якої він залишається для кожного, про наслідки недолугої політики держави відносно півострову до 2014 року, про роль медіа на складних відрізках історії.

– Вже восьмий рік триває окупація Російською Федерацією Криму, і зрозуміло, що триває спроба анексії Криму. Російська позиція полягає в тому, що, мовляв, все, Крим – їхній: мовляв,  народ Криму визначився, вони ухвалили рішення, а відтак статус Криму – то внутрішнє питання Росії, крапка. Разом з тим, немає жодної міжнародної організації, яка б не визначила своєї позиції щодо Криму – щодо його окупаційного статусу, починаючи від Генеральної Асамблеї ООН і завершуючи регіональними міжнародними організаціями, таким, скажімо,як Чорноморське економічне співробітництво. ОБСЄ – одна  із головних профільних організацій, яка зосереджує свою діяльність у сфері уникнення конфліктів та їх, якщо вони виникли, розв’язання, кожного року ухвалює в числі інших Кримські декларації. Рада Європи, Парламентська Асамблея НАТО, рада безпеки ООН та інші організації у своїх резолюціях регулярно  зазначають, що українська територія – Крим – незаконно окупована Російською Федерацією, державою, яка не припиняє спроб її анексії. Наголошую: Крим окупований і триває спроба його анексії. Ми не говоримо, що Крим анексований. То росіяни вважають, щ вони завершили процес анексії українських територій. Але ані Україна, ані світ не визнають тієї анексії, – заявив Рефат Чубаров.-  Одна із перших декларації ОБСЄ у червні 2014-го в Баку (Азербайджан), я був на тій асамблеї, і після того мене вже не допустили в Крим, я повертався 5 липня, і мене зупинили на кордоні і заборонили в’їзд до Криму, – зазначає,  що Росія порушила всі  її десять  без пекових принципів, на яких базується ця організація. Але Росія, як її постійний член,  користується своїм правом вето. І в цьому є криза таких авторитетних міжнародних організацій. Але ми не безпомічні, і не маємо складати руки. А навпаки маємо в такій ситуації робити все, що є виправданим, логічним і базується на принципах справедливості і нормах міжнародного права. Якщо сьогодні ми не бачимо реальних засобів для якнайшвидшої де окупації Криму і повернення його під державний суверенітет  України, ми все одно маємо робити те, що нас укріплює і посилює в усіх сферах життя. Бо історичний розвиток може у будь-який час надати нам шанс на вирішення цих проблем, і ми маємо бути  готовими до того, щоб його зреалізувати. Яким може бути цей шанс? Зокрема, внутрішні процеси у самій Росії, які працюють на дестабілізацію її внутрішнього життя. І наше завдання, діагностуючи внутрішні проблеми України,   не піддаватися на поталу російські пропаганді. А критикуючи владу, не руйнувати нашу державу як таку. Критика влади – це запобіжник, який не дає суспільству захворіти. Але критика має укріплювати державу як механізм , який забезпечує права її громадян. На жаль, починаючи з 26 лютого 2014 року наша держава, на жаль, не могла захистити права жодного громадянина України, який жив у Криму. А коли розпочалося безпосереднє вторгнення російських військ, Українська держава виявилася абсолютно безсильною, а її інституції, які мали захищати територіальну цілісність, виявилися абсолютно нікчемними. Коли  більше 80 відсотків  працівників СБУ переходять на сторону ворога, ця інституція нікчемна, бо вона не виконала свою роль. Якщо у вас гарнізони оточують ворожі солдати, а ви зброю зачинаєте в кімнатах для її зберігання, фактично роззброївши своїх військовослужбовців, така інституція неспроможна. І цей перелік неспроможни х державних інституцій можна продовжувати.  Але так відбулося не само по собі. За все, що відбувається із державою,  суспільство несе відповідальність. І для того, щоб відновити державний суверенітет  України над Кримом, над окремими окупованими територіями на сході – Донецькою і луганською областями, які нині є неконтрольованими Україною, бо там панують бандити, якими опікується Росія, ми маємо, не зважаючи на складні міжнародні  механізми, посилюватися, продовжувати свою роботу  з мобілізації наших міжнародних партнерів. І тоді життя дасть нам реальний шанс на оперення цих територій, який ми зможемо реалізувати, якщо будемо до нього ретельно готуватися. Як реальний приклад, хочу навести Азербайджан і Нагорний Карабах.  Вони готувалися тридцять років, щоб повернути свої території під свій суверенітет.

– Чому, на Вашу думку, ситуація з окупацією і спробую анексії Криму стала можливою?

– Це пов’язано з відносно нещодавньою історією Криму. Нагаю, 1944 рік тотальна депортація кримських татар, а згодом вірмен,болгар,  греків, представників  інших народностей. Додайте депортацію 50 тисяч німців, яких депортували ще в серпні 1941-го року. Населення, яке там проживало довгі роки, було просто викинуте з півострова, і Крим заселили зовсім іншими людьми, які не ототожнювали себе з цією землею. Перші хвилі заселення – це переселенці з російських регіонів. І довгі роки за радянських часів там велася відповідна пропаганда через державні інформаційні ресурси. Прийдешнім через  місцеві ЗМІ роз’яснювали політику  комуністичної партії і уряду, що з території Криму   виселили і депортували  зрадників. Те, що тоді говорилося про кримських татар в офіційних державних інформаційних джерелах, давайте я краще не буду повторювати. І навіть коли ми поверталися на свої землі з кінця 80-х років, та настороженість, яка була  тоді у кримському суспільстві, це було щось неімовірне. Але як би там не було, з поверненням кримських татар Крим почав мінятися.  Але ця тенденція російськості Криму, яка штучно нав’язувалася суспільству, так і не була викорінена, а навпаки підживлювалася російськими резидентами. І в цьому  вбачаю помилку влади незалежної  Української держави, яка не протидіяла цьому. А політики  у своїй передвиборчій агітації використовували штучний фактор  потреби захисту російської мови і російськомовних. А центральна влада, зацікавлена в отриманні якомога більшої кількості голосів, загравала з тією спільнотою, яка демонструвала більш активну позицію, зазвичай, це була проросійська спільнота. Яка володіє більшим електоральним потенціалом. Кількість етнічних росіян і прихильників проросійської ідеології у Криму з відомих причин значно перевищувала інші етнічні спільноти. Щоб мобілізувати проросійську спільноту, політики налякували її кримськими татарами, українським націоналізмом, українською мовою. І врешті державні інституції України виявилися нездатними захистити суверенітет держави і права її громадян, а спільнота ідеологічно була орієнтована на те, щоб сприйняти  агресора як благо.

– Прокоментуйте будь-ласка, чи слід доводити свою невинуватість у російських судах, які нині виносять вироки, зокрема, кримським татарам?

– Російські суди є незаконними. Оскільки вони представляють окупаційну владу. До того ж вон виносять вироки за  фейковими звинуваченнями. Сьогодні, зокрема, переважну більшість кримських татар  судять за участь в терористичній діяльності. Судять їх військо окружні суди. Ці судилища незаконні. Але наші адвокати беруть у них участь, щоб зробити ці процеси публічними  і,  витребувавши документи,  підготувати їх до передачі до Європейського суду з прав людини.

– Як наразі можна захистити  права жителів Криму,зокрема, кримських татар,  які підтримують Україну? І з огляду на те, що чимало українців мають рідних у Криму і намагаються до них їздити, наскільки безпечно перебувати там з українським паспортом?

– Повний захист кримських татар забезпечить лише деокупація півострову. До цього доведеться розраховувати на міжнародну підтримку. Якщо б у нас її не було, рівень репресій в Криму був набагато більший. Вважається, що з Криму за 7 років окупації виїхало 50-60 тисяч людей. З них половина кримські татари. Для нас це величезна цифра, адже нас в Криму всього 300 тисяч. Взагалі репресії націлені на те, щоб змусити виїхати тих, хто не сприймає окупантів. Витіснити, і на їх місце завезти росіян. Близько 500 тисяч вже приїхали. Це штучне заміщення етнічного складу населення, що само по собі є військовим злочином». Що ж до поїздок до Криму, я б не радив українцям це робити. Вкрай небезпечно. Бо окупаційна влада може сфабрикувати будь-яку кримінальну справу. Маю чимало таких прикладів. Навітьє такі, що пов1язані безпосередньо зі мною. Один харків’янин був там затриманий і вже відсидів своє, а коли повернувся на підконтрольну Україні територію, зв’язався зі мною і просив вибачення, що навів на себе наклеп, а через це і на мене, що, мовляв, виконував у Криму терористичні  завдання, які буцімто я йому ставив. А ми навіть знайомі не були. Це говорить лише про одне, що російська окупаційна влада застосовує такі переконливі методи, що людина готова сама  себе обмовити.

Яку надію можна подати кримчанам, що сказати їм для зміцнення віри в те, що Крим буде деокуповано?

  Якихось однакових слів для всіх  не знайти. Є ті, кому зараз подобається в Криму. Вони повинні зрозуміти, що якщо сьогодні до них не прийшли з обшуками, це не означає, що не прийдуть завтра.  Головне, – підкреслює Чубаров,-  щоб українська держава виправдовувала своє призначення як держава. У Криму  кажуть: «Не треба робити щось заради нас. Ви там робіть все, аби ми пишалися Україною».