І настане бажана доба віри, волі, дії й боротьби

І настане бажана доба віри, волі, дії й боротьби

Безпорадність в суспільстві відображається анархією в душах його членів. Прагнення, споглядання, воля та взаємозалежність духовних цінностей, як і традиції, залежать від успадкування крові  – бути, чи ні? А у нас козацький рід у крові.

Якщо спільнота зруйнована (колонізацією чи русифікацією) чи спрямовано створена, то це приводить до формування псевдо ідеї штучного суспільства, об’єднання його членів тільки ззовні.

Як вважав німецький філософ, доктор Ганс Альфред Ґрунскі: «…подлинное объединение невозможно без кровной связи..», бо згідно із законом наслідування – ДНК, «сила кровного зв’язку здатна єднати і в роді, і в суспільстві» (1, с.544).

Суспільство міста Запоріжжя, довелось мені вивчати з 1969 року і ззовні, і з середини. Змушені мандри від «Ашану» до вулиці Тюленіна (набережна Дніпра), Хортиця, Стара частина міста. Там такого набачишся, що задумаєшся дуже надовго, чому так..!

Правобережжя Дніпра (арочний міст на Хортицю, транспортна зупинка вул.. Михайлова) з доброї волі «Запоріжсталь» кращими митцями обласної спілки художників було виконано живописне панно І.Ю.Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові», з обох боків зупинки. Великий художник виконав два варіанти на цей сюжет: Санкт-Петербурзький (для імперського музею) і Харківський (для українців). Отже третій «Запоріжсталь» подарувала місту супроти Хортиці.

Йшли роки, громадськість, що ходила і їздила тут, любувалась визначним твором великого митця. Адже Рєпін витратив 13 років натхненної праці на його створення, за художньою цінністю його твір увійшов в десятку кращих творів світу. Твором, захоплювались до 2020 року, і, десь в середині літа, хтось сплюндрував, а поверх всього було чорним прописано: «Мы лучшие..?!» Ясно хто в Запоріжжі «лучшій» – це кавалери Ордена Петра Великого, Герої РФ, і України, численні активісти п’ятої колони, противники України й козацької Хортиці, адже майже така доля настигла «Музей Козацтва на Хортиці». Більшовицька влада Запоріжжя боїться козацтва, як історичного ідеалу та спеціальної програми сучасного і майбутнього (Микола Костомаров). Дивно, але на бульварі Центральному із панно Олег Григор’єв віщує: «Ні, не знаєш ти України, якщо в Запоріжжі не бував» (?!), або «панно» нашої влади «Запоріжжя – колиска української державності» з Маркса імітація, правда з двома помилками, бо треба «Запорожжя». Але ж як сказати, таке чуття «єдиної більшовицької родини».

Потворні графіті покривають все і вся, їх можна бачити де завгодно (3). Це наслідки колективізму. Колективізм й індивідуалізм явища протилежні. Індивід шукає опору в сім’ї, нації. Нація – це явище соціальне, духовне утворення. Колектив за більшовизму – розсадник нечистоти моральної, яке демонструють міські графіті міста Запоріжжя.

Виникає питання, що в нашої молоді не має батьків, вчителів, вихователів, влади, правоохоронних органів. Чому таке існує в нашому «духовному» просторі – еталонні «розвинутого соціалізму», де вперше Дніпрогес, спотворивши Дніпрові пороги, став найвеличнішим монументом, після мавзолею Леніна?

Площа О.С.Пушкіна, зліва меморіал жертвам Чорнобиля, праворуч будинок преси, а на бронзовому обличчі великого поета всього слов’янського світу Пушкіна три блакитних плями!? Не важко здогадатись, що хотіли підкреслити «автори» безчинства! А далі покинута будівля проектного інституту, де на східній стороні будівлі білою фарбою виписаний чоловічий «penis» і схоже, ніхто не збирається його витирати. Звідки ростуть ноги у цьому більшовизмі?

Загляньмо, в книгосховище абонементного відділу обласної бібліотеки ім. Горького, титул якої досі, не замінений. У «епосі» Олеся Бузини, що паплюжив Т.Шевченка, «авторський» вірш якоїсь «україночки» продовжує паплюжити великого поета. Феномен в тому, що працівники відділу бережуть цей папірець в книжці і читаючи його, вичитавши, повертають цілим назад (4). Таких ознак більшовизму в нашому суспільному просторі не мало. Це «єдинство» –  найгірший полюс свідомості, частини суспільства, що повністю відторгає українство, його сутність і спрямованість.

Так, на базі псевдо ідей більшовизму, єднається спільнота, у якої відсутній кровний, а значить духовний зв’язок. Чи є у нашій країні Україні духовно чисті громади? Мабуть є, але не на Сході і Півдні її етнічної території. Штучно створені общини – це завжди хворі общині фармації, які можуть існувати тільки на підґрунті зруйнованого (витравленого) за 400 років єдинокровного українського простору.

Такими псевдо общинами організмом була комуністична ідеологія, як суспільна так і навчально-виховна. Тут би розповісти, про духовну спрямованість, волю, дієвість наших навчально-виховних закладів, включаючи статус національних, й імені Т.Шевченка, але це вже окрема, і надто не проста тема для запорізького суспільства. Такий суспільний простір можливий при його роздільності на більшовицький, малоросійський, український. Ділення це стало можливим при розділені духовності і кровного чуття і передбачення наявності у своїх членів виродженого духовного полюсу, завдяки чому із людини можна було робити, що завгодно. В цьому сутність більшовицького виховання колективної людини. Протилежність цьому є здоровий неспотворений тип людини, що відповідає його природній натурі. Ось чому єдність духовна, або її відсутність, духу по крові, відповідає суспільній ідеології, хай не всієї спільноти, але значної її частини. За інтернетівськими джерелами у випадку проведення на часі виборів Президента України переможцем знову був би Зеленський; Порошенко 12,5-18%; Бойко 11-14,5%; Тимошенко 8-10,5%. Як кажуть коментарі зайві.

А те, що ми марили увесь радянський час: Українська думка, українська мова, увічнення козацтва, народна пісня, визначні архетипи часів Київської Русі-України, українізація, ОУН і УПА – всіх, хто віддав життя за волю України, були марними, навіть 30 років української незалежності, виявились нездатними реалізуватись українській ідеї.

Але віримо, що на зміну безплідного періоду, прийде бажана доба віри, волі, дії й боротьби, як в АТО, де героїзм демонструє волю до перемоги.

Замість епілогу…

На весняного Миколая в палаці «Козак» відбувся з’їзд партії мера Запоріжжя В.Буряка, на передодні виборів на другий термін. Канал «Z» на другий же день організував діалог з колонами мера. Виступали О.Корольов, С.Ільченко, Г.Наумов. Логіка обільно оплачуваних заступників нагадувала рясну бурякову ботву без сутнісного кореня. Перемогу мера, на другий термін, вони бачать, завдяки підтримці молодого покоління. Ставка на молодь базується  ними на тому, що молодь незіпсована, безпосередня, необізнана з темними сторонами життя мера й його команди. Бандитську сутність нинішньої влади старше покоління вже встигло пізнати: і засмічене місто, непомірні тарифи, фекалії міста виливаються в Дніпро, НЗ «Х» закривавився асфальтом, нерухомість острова використовується в інтересах олігархату, яких очолює сам мер, а найнеприємніше для регіону – це заміновані обидві дамби Дніпра-Каховська і Дніпрогес.

Отже, думайте, шановні виборці.

Арнольд  Сокульський