Знати ворога в обличчя: хто і для чого розповсюджує проросійські наративи в українському медіапросторі

Знати ворога в обличчя: хто і для чого розповсюджує проросійські наративи в українському медіапросторі

«Дезінформаційний ландшафт у східній та південній Україні: спільні наративи та джерела» – результати такого  дослідження  у сфері протидії дезінформації та гібридним загрозам презентували головним редакторам регіональних ЗМІ  в Українському кризовому медіа центрі(УКМЦ) Олександра Цехановська, керівник групи аналізу загроз УКМЦ, та Ксенія Іллюк, менеджерка проектів ГО «Детектор медіа»

Захід відбувся в рамках  реалізації спільного  партнерського проекту  УКМЦ  та Естонського центру східного партнерства «Протидія дезінформації на півдні та сході України». Головні редактори локальних медіа Запорізької, Харківської, Донецької і Дніпропетровської областей на запрошення організаторів  долучилися до колективного інтерв’ю з  експертами дослідження.

Спільне дослідження Естонського центру східного партнерства, Українського кризового медіа-центру та ГО “Детектор медіа”, підготовлене у рамках проєкту “Протидія дезінформації на півдні та сході Україні” реалізоване за підтримки Європейської Союзу.

В ході  презентації доповідачі представили результати проведеного у 2020 році дослідження дієвості дезінформації та маніпулятивного впливу на сприйняття інформації суспільством, а також аналіз динаміки розвитку та трансформації основних російських наративів про Україну та канали їх експорту в український медійний простір.

Учасники заходу обговорили питання основних викликів під час інформаційних воєн. Зазирнули «по той бік екрану» – ознайомились з аналізом медіаспоживання та дезінформації в українському інформаційному середовищі. Звернули увагу на  динаміку російських наративів про Україну та канали їх експорту в український медіапростір. Ретельно дослідили шляхи побудови стійкості до дезінформації: медівники отримали від експертом  практичні рекомендації.

Географія  дослідження – це області півдня та сходу України: Донецька, Луганська, Запорізька, Дніпропетровська, Одеська, Херсонська, Миколаївська та Харківська області. Ці регіони розташовані найближче до окупованих Росією регіонів. Соціологія показує, що тут не було такої активної підтримки євроінтегарції, як на заході держави. А поширення дезінформації та наративів відбувалося активніше.

– Коли ми запитували у людей, звідки ви черпаєте інформацію, звідки споживаєте новини, то лунали різні, але водночас схожі, відповіді, де поряд із телеканалами озвучувалися інтернет-групи, канали та чати, – говорить Ксенія Ілюк. – Якщо ж говорити про телебачення, то найчастіше українці дивилися канали групи Медведчука, які на сьогодні вже заблоковані. Але, тим не менш, саме цим каналам люди виявляли більше своєї довіри.

А 12 відсотків відверто заявили, що вони довіряють російським ЗМІ. Часто, відповідаючи на такі питання, люди вагалися, немов соромилися своїх слів.

Аналізуючи всю російську дезінформацію, експертки дійшли висновку, що вона насправді централізована, тобто подається «зверху», і зосереджена на загальнонаціональному рівні від конкретних каналів та сайтів на регіональні медіаресурси. Та, на щастя, якщо взяти до уваги увесь медіапростір, то російська дезінформація там не домінує.

Зберігається у наші дні і висока поляризація думок на життєво важливі для нашої держави питання. Половина опитаних запевняють, що воєнні дії на Донбасі розпочала Російська Федерація, половина респондентів вважають, що Україна. Дуже тривожною у цьому є частка людей, які сумніваються у правдивій і достовірній інформації. Соціологія демонструє, що кількість таких жителів зростає, і зараз становить орієнтовно 10%. А ще недавно саме вони стверджували, що Росія розпочала війну в Україні. За результатами дослідження, експерти чітко побачили, що ці 10 відсотків піддалися впливу російської пропаганди та дезінформації.

Російська пропаганда ефективна в Україні там,  де місцева політична еліта, тим чи іншим способом, сповідує популярні недостовірні наративи. І, як бачимо, цій еліті вигідні вони, щоб, наприклад, виграти чергові вибори або втесатися у довіру свого електорату.

Ще один тривожний тренд – це зовнішнє управління дезінформацією. Останнім часом на заміну чистим російським фейкам приходить антизахідна риторика. Особливо такі твердження, що, буцімто, абсолютно всім керує Захід, при чому чітко не називаючи, що таке той Захід – чи Сполучені Штати, чи Європейський Союз. Тобто підлаштовуються під ситуацію, яка на цей момент існує. І це, знову ж таки, насторожує, адже антизахідна, антидемократична дезінформація дуже широка і популярна. Експерти говорять, що вона не про фейки, а про маніпуляції – систематичне певне нагадування про потрібні і вигідні комусь речі.

Результатом такої комунікації серед населення є цифра у 58% від опитуваних, які вважають, що із 2014 року всі українські рішення ухвалюються під тиском Західних держав. І це не позитивний показник. Люди чітко готові звинуватити умовний Захід за всі негаразди, що відбуваються в Україні. Й тут варто згадати про Телеграм-канал, що стає все впливовішим, і який експерти називають «серцем» антизахідної дезінформації.

Керівниця групи з аналізу гібридних загроз Українського кризового медіацентру Олександра Цехановська зауважила, що презентоване дослідження підкреслює адаптивність російської дезінформації, і поділилася результатами власного дослідження «Динаміка російських наративів про Україну та їх експорт в український медіапростір». Серед українських телеканалів для дослідження були взяті канали з групи лідера «ОПЗЖ» Віктора Медведчука, телеканал «Інтер» та телеканал «Наш», який перетворюється на основний медіахаб проросійської дезінформації. Раніше ці досліджувані телеканали просували наративи про громадянську війну, але зараз почали просувати наративи про Україну як «маріонетку Заходу». За словами Олександри Цехановської, один із важливих факторів ризику проникнення дезінформації – олігархізація медіаринку.

Для національних та регіональних ЗМІ експерти «Детектор медіа» виробили певні рекомендації, аби протистояти російській дезінформації, а саме: брати участь у розробці системи спільного та саморегулювання медіа в Україні для запобігання маніпулятивному розповсюдженню шкідливого контенту, активніше висвітлювати події в регіонах, розвивати регіональні філії, допомагати уряду та громадським організаціям у поширенні кампаній з медіаграмотності, а також історій про позитивні зміни, успішне впровадження реформ, продукувати соціально важливий розважальний контент, що міститиме проукраїнські демократичні цінності.