У Більмаку зустрілись шкільні друзі  випуску- 1971

У Більмаку зустрілись шкільні друзі випуску- 1971

Мова про зібрання колишніх однокласників, випускників середньої школи нашого колишнього  райцентру – смт Більмак( колись Куйбишево). Тоді у селищі була одна десятирічка і дві початкові школи.

Ця зустріч – ювілейна, десята! Випускники Куйбишевської СШ 1971 року приходили до шкільного порогу кожні п’ять літ! Отакі наші земляки, яких на усе життя подружила школа.

Випускники-71 збиралися біля своєї альма-матер щороку, а цей раз – у Шевченківському сквері нашого містечка (зелена зона поблизу приміщення селищної ради).

Організатором зустрічі виступила, як завжди, Ольга Дмитрівна Павленко (Проценко). Читачі газети добре знають цю жінку. Усе життя вона пропрацювала педагогом у райцентрі. А починала вожатою у Новоукраїнській середній школі. У цьому селі знайшла свою долю. Її коханий Анатолій Володимирович Павленко – корінний новоукраїнець. Із берегів Гайчура молода сім’я перебралася на береги Кам’янки, тобто у райцентр. О.Д. Павленко тривалий час завідувала початковою школою, працювала й у середній школі. Родина має сина, невістку, дорослих онуків.

Нині читачі газети знають Ольгу Дмитрівну як керівника первинної організації педагогів-пенсіонерів нашого селища. Вона організовує зустрічі ветеранів освітянської ниви. Про такі заходи інформує райгазета. Із редакцією Ольга Дмитрівна дружить із тих пір, як була вожатою Новоукраїнської школи. Саме тоді почала дописувати у райгазету і залучати автора цих рядків до випуску шкільної стінгазети.

У Шевченківському сквері зібралося три десятки випускників-71. Сивочолі (деякі) уже хлопці і такі ж привабливі для них, як і півстоліття тому, дівчата. Уже бабусі і дідусі, але усі – юні душею. Гомоніли, згадували щасливі шкільні літа, ділилися наболілим…

Потім фотографувалися: усі гуртом, окремими класами, групами близьких друзів і т. д. У кожного ж сенсорні телефони із фотокамерами! За піввіку науково-технічний прогрес зробив значний крок уперед!

Після серії фотосесій випускники попрямували у затишне кафе «Абсолют». Така українська традиція: збиратися за святковим столом. Ведуча зустрічі Тетяна Григорівна Сиченко надала слово організатору Ользі Дмитрівні Павленко (Проценко).

Ольга Дмитрівна подякувала усім, хто прибув на цю ювілейну зустріч зі шкільною юністю. Вона дала дзвінок на урок-зустріч і передала слово педагогу Любові Григорівні Шумейко.

У далекому 1965 році вона стала у райцентрівській школі керівником 5-А класу (до цього вчителювала у селі). Любов Григорівна Шумейко нагадала: 5-Б очолила Віра Яківна Авраменко, класними керівниками 5-В класу була Катерина Михайлівна Аверченко, а уже із шостого – Марія Михайлівна Сергєєва. Директором школи тоді працював Олександр Григорович Халецький. Починали усі  вчитися у старій школі (де тепер музична і художня). У 1966-му відбулося новосілля у триповерховому приміщенні (нині – спеціалізований заклад середньої загальної освіти «Інтелект»). Навчалися у дві зміни. О.Г. Халецький був однокласником і другом Героя Радянського Союзу Івана Платоновича Голуба. Завдяки  турботам директора біля школи встановили бюст Героя ще у 60-х роках (Меморіал Слави було споруджено у 1972-му).

Л.Г. Шумейко теж взяла у руки шкільний дзвінок і сповістила: її  урок-виступ закінчено. Із тим дзвоником фотографувалося чимало шкільних друзів. Ідея належить директору школи мистецтв Тетяні Григорівні Сиченко. Адже це дзвінок із тієї старої, доброї школи… Ольга Дмитрівна вручила Любові Григорівні пам’ятний подарунок.

Слово мали Олена Іванівна Штурма (Кацюба), Володимир Іванович Федоренко, Юрій Іванович Амуров, Тетяна Григорівна Маслій (Метельська), Тетяна Олексіївна Іванова (Руда), Світлана Іванівна Локазюк (Кравченко) та інші.

У 1971 році випускалося 105 учнів. На зустріч прибуло три десятки. На жаль, приїхали не всі. 45 однокласників уже пішли за межу Вічності. Ольга Дмитрівна Павленко перелічила усіх їх поіменно. Учасники зустрічі вставанням та тривалим мовчанням вшанували їхню світлу пам’ять.

Автор цих рядків переконався, які надзвичайно дружні і талановиті колишні учні-випускники КСШ-71. Вони постійно спілкуються, пам’ятають своїх педагогів, уроки, усю шкільну пору – найкращий час життя кожної людини.

Я зрозумів: шкільні друзі винесли із цієї зустрічі лише світлі, приємні почуття. Усі дякували організатору – Ользі Дмитрівні Павленко (Проценко). На згадку про це Володимир Іванович Федоренко вручив їй сувенір – подушечку із іменем «Оля».

Дружнє спілкування тривало довго-довго, лилися потоки споминів, згадували яскраві миттєвості шкільної отрочої пори та юності. І навіть танці були…

Автор цих рядків щиро вдячний усім випускникам за те, що запросили на цю зустріч. Із кількома із них я підтримую робочі або дружні зв’язки. А Ольга Дмитрівна була моєю  вожатою у моїй рідній Новоукраїнській школі.

Костянтин ПРИЧИНЕНКО,

фото автора.

Більмак

ПОЛОГІВСЬКИЙ РАЙОН