Грос Вердер – Маринівка: пам’ять  не стерти

Грос Вердер – Маринівка: пам’ять не стерти

Днями побачив світ краєзнавчий нарис «Грос Вердер – Маринівка» відомого історика-дослідника Сергія Шевчука. На замовлення видавництва «Середняк» книжку виготовили поліграфісти Більмацької друкарні. Над цим виданням працювали Сергій Ляшенко (верстка), а також Оксана Подпрятова. Літературний редактор книжки – Костянтин Причиненко, коректор – Олександр Подпрятов. У книжці є унікальні фото Віктора Кошеля, Юрія (Георга) Кнорра, Олександра Подпрятова, а також із домашніх архівів колишніх жителів Маринівки та Сергія Шевчука (автора нарису).

Грос-Вервер (Маринівка) зникла із географічної карти України як неперспективне село півстоліття тому. Але пам’ять про малу батьківщину багатьох вихідців із Маринівки-Грос Вервера просто так неможливо стерти!

 Як відомо, у Ріднокраї (неофіційна назва колишніх Куйбишевського (Більмацького) і Розівського районів) свого часу поселяли не лише українців та етнічних білорусів. На родючих землях Приазовської височини мешкали німецькі, єврейські і грецькі колоністи.  Приміром, у нинішній Більмацькій громаді є три колишніх німецьких поселень – Мар’янівка, Мирське, Пробудження (нинішні назви), у Розівській – ще більше (Багатівка, Зоряне, Кузнецівка, Розівка, Листвянка, Вишнювате та інші). У Комиш-Зорянській громаді – колишня колонія Грос Вервер (Великий Вервер) знаходилася на території Шевченківського старостинського округу. Слов’янську назву Маринівка село отримало більше століття тому,  але історичну назву ніхто не забув.

 Варто зазначити,  що перші німецькі колоністи на родючі землі Приазовської височини прибули дві сотні літ тому. Серед селян із з Західної Європи були католики і лютерани. Історик-краєзнавець Сергій Шевчук (до речі, мешканець Шевченківського) встановив: Грос Вервер було засновано у 1832 році (пізніше Кіршвальда, Грунау, Рейхенберга, Віккерау та інших колоній). Йому під силу «розкопати» й історію німецького поселення Нейєланге на території нинішньої Новоукраїнки та Гоголівки. Там ще лишилися деякі будівлі колоністського часу (служать сучасним фермерам), а також плантаж (густий гай), який захищав сади й оселі від східних вітрів-суховіїв.

У краєзнавчому нарисі автор розписав історію Грос Вердера – Маринівки від часу заснування до депортації місцевих жителів восени грізного 1941 року. Сергій Шевчук розповів і про українців-переселенців із Запорізької та Донецької областей, котрі мешкали тут до 1970 року і працювали на радгоспній вівцефермі. Нині урочище Маринівка – безлюдне. Лише лісок та кладовище нагадують шевченківським землеробами, що там колись жили люди.

 Із рукописом краєзнавчого нарису (до друку) ознайомилися Юрій (Георг) Кнорр із Кайсерслаутерна (ФРН) і Світлана Нестеренко, очільниця Розівської громади. Вони підготували дві передмови до книжки.

 Два роки тому Юрій Кнорр з дружиною Галиною прибув у Мар’янівку, щоб встановити на землі предків пам’ятний знак від вдячних нащадків. Сам Юрій-Георг народився у Сибіру, куди депортували його тата і маму, як й інших родичів і односельців. Але поклик батьківської землі – вічний! Пам’ять про батьків, дідів-прадідів не стерти ніяким владним режимам!

 Отоді, восени 2019 року народилася ідея написати книжку про історію Грос Вервердера-Маринівки. Юрій (Георг) Кнорр підтримав її. Посприяли добрій справі директор Розівського краєзнавчого музею Оксана Подпрятова, Розівський       селищний голова Світлана Нестеренко, директор облдержархіву Олександр Тедєєв, його колега Олена Величко, наш земляк Віктор Кудрявцев та інші небайдужі люди.

У Більмацькій публічній бібліотеці відбулася презентація краєзнавчого нарису «Грос-Вердер-Маринівка». Відкрила її завідуюча читальним залом Світлана Савчук.

 Сергій Шевчук детально розповів про свою роботу над книгою. Краєзнавець подякував за допомогу Юрію Кнорру, Світлані Нестеренко, Віталію Горбаню, Вадиму Батичку, Володимиру Лівику, Вікторові Кошелю, Вадиму Батечку, Сергієві Ляшенку, Костянтинові Причиненку, Василеві Прохоровичу та іншим.

Сергій Павлович відповів на усі запитання присутніх. Своє захоплення висловили Любов Тихомирова, Павло Будник, Тетяна Куриленко, Валентина Халецька, Світлана Савчук, Валентина Сіляєва, Олександра Ревенок… На презентації були присутні Наталя Павлиш і Тамара Мутовчі, котрі свого часу виростали у Маринівці, а нині мешкають у Білоцерківці. Вони поділилися спогадами про дитинство, дякували Сергію Шевчуку за таку книгу. Вона дуже дорога їхнім серцям.

Хтось із мудрих якось написав: людина живе доти, доки її пам’ятають. Це ж саме варто повторити і про маленьку Маринівку. Хутора немає півстоліття, але його не забули! У пам’яті людській так просто нічого не можна стерти…

Віталій КОБЗАР.

Фото  Василя ПРОХОРОВИЧА.

Більмак

Пологівський район