Децентралізація.Європейський досвід.  Катрі Райк: «Якщо  у Нарві десь велика брудна калюжа, про це обов’язково потрібно повідомити  в першу чергу безпосередньо меру»

Децентралізація.Європейський досвід. Катрі Райк: «Якщо у Нарві десь велика брудна калюжа, про це обов’язково потрібно повідомити в першу чергу безпосередньо меру»

В рамках реалізації Програми USAID DOBRE «Децентралізація приносить кращі результати та ефективність», яку реалізує Український кризовий медіа-центр, у Запоріжжі з дружнім візитом побувала екс-міністерка внутрішніх справ Естонії та екс-мер  третього за величиною у країні міста Нарва, яка вдруге балотується на цю посаду ( вибори відбулися 17 жовтня, тож очікуємо офіційних результатів.-авт.) пані Катрі Райк. На зустрічі із журналістами регіональних ЗМІ естонська посадовиця поділилася досвідом втілення місцевого самоврядування в Естонії.

Довідка ЗП.

Катрі Райк – Народилася і виросла в Тарту. Має освіту історика і вчителя історії та суспільствознавства. Як історик проходила стажування в Німеччині (університети Гамбурга і Марбурга). Доктор філософії з  історичних наук (2004 рік) З 1991 по 1999 рр. займала різні посади в системі Тартуського університету. З 1999 по 2007 рр. і з 2009 по 2015 рр. була директором Нарвського коледжу. З 2007 по 2009 рр. була віце-канцлером Міністерства освіти і науки Естонії. Пізніше – ректором Академії внутрішньої безпеки Естонії. З 26 листопада 2018 року по 29 квітня 2019 року обіймала посаду Міністра внутрішніх справ Естонії. У 2016 році отримувала премію Громадянина Європи. Пізніше її обрали депутатом  міськзборів  Нарви і 30 грудня  2020 року висунули   на посаду мера міста. Письменниця, написала низку книжок, одну з яких присвятила Нарві – «Моя Нарва. Між двох світів».

– Завдання людей, які працюють в сфері внутрішньої безпеки, забезпечити кожному жителю Естонії відчуття реальної  безпеки.  Особливо це стосується жінок, бо  таке  ганебне явище,  як насильство проти них,  й досі ще розколює наше суспільство,  і змінити  це  на краще ми зможемо тільки спільними зусиллями.   Тож  роль міністра внутрішніх справ-жінки  набула   важливого значення, – зазначила пані  Райк , згадуючи свою урядову діяльність .  – Не можна забувати і про співробітників сфери безпеки. Тож я  зосередилася на  вирішенні кадрової  проблеми в поліції і забезпеченні зростання зарплат поліцейським і рятувальникам.

Запорізьким журналістам  Катрі Райк розповіла про те, що її найбільше здивувало за час її роботи на посаді керівника третього за величиною міста країни.

–  Саме те, що, на думку багатьох нарвітян, мер повинен залатати всі ями в асфальті. Взимку – холодною сумішшю, влітку – гарячою сумішшю. Це першочергове завдання мера, певні містяни. Якщо десь велика брудна калюжа, про це потрібно повідомити безпосередньо меру. Передбачається, що мер повинен в першу чергу займатися комунальними питаннями. Майбутнє лікарні або складання програми розвитку – це щось надто абстрактне. це не справжні речі. Цим можна займатися ввечері, у вільний час, вважають  жителі нашого міста, – зазначила  Райк.- Ще одна  важлива тема в Нарві – кішки. Спробуй тільки сказати, що доля кішок тебе не цікавить. Дітей можеш не любити, але кішок зобов’язаний. Я вважала, що сенс притулків для тварин – допомогти знайти для них нову родину, але в Нарві сенс притулку – в колекціонуванні кішок. Їх там вже, напевно, чотириста.

Також посадовиця відмітила  власні здобутки на посаді мера.

 – Зрозуміло, люди хочуть швидких змін, але міняти щось швидко – це дуже важко. До того ж не слід забувати, що зараз у нас час коронавирусу. Якщо ж  говорити про те, що вдалося зробити, то я б виділила здобутки  у царині  спілкування з людьми. Причому, з різних тем. Наприклад, ми обговорювали  у соцмережі майбутнє Старого міста, до нього долучилися  1700 людей. Я намагаюся бути активною в Facebook і виступаю у ЗМІ.  Для мене дуже важливо, що тепер в депутатських комісіях беруть участь і представники опозиції Нарвських міськзборів. Ревізійна комісія належить опозиції. Мене це радує. Я вбачаю у цьому  ознаки демократії, це дуже важливо і позитивно. Що ще вдалося? Вирішується питання з організацією шкільного харчування. Сподіваюся, у  новому навчальному році школярі отримали значно   смачніші обіди.

Вона також додала, що  успішно лобіювала Нарвські інтереси при розподілі коштів з фондів ЄС.

 – Я знаю, звідки приходять європейські гроші, як їх витрачати і як сприяти тому, щоб Нарва  стояла б в цьому питанні на гідному місці, – зазначила пані-мер.

Згадуючи  про невдачі, Катрі Райк зазначила, що вакцинація від коронавируса в місті могла б проходити краще.

 – Ще одна проблема  – це робочі місця. Багато нарвітян зараз втратили роботу. У місті близько 4500 безробітних.  Плануємо  будівництво в місті заводу на 200 робочих місць, але хотілося б залучати в Нарву більше інвесторів. Важливо, щоб люди не їхали звідси, – додала Катрі Райк.

Нарва – це місто, розташоване на однойменній річці, з берегів якої можна побачити Росію (річка Нарва і є кордоном між Естонією і Ленінградської області Росії). Ідеш по променаду біля замку Германа (Нарвская фортеця) і бачиш на іншому березі  – фортеця Івангорода. І так виходить, що від Естонії до Росії рукою подати: 15 хвилин через Міст дружби і 2 прикордонних пости.

Катрі Райк написала книгу «Моя Нарва. Між двох світів» про те, як вона сама опинилася в Нарві, а було це дуже нелегко. Тому Нарва – це ніби не зовсім Естонія, але з повною упевненістю не Росія. Звідси і додаткова фраза в назві  «Між двох світів». 97% населення – російськомовні, етнічно російське населення, так вже вийшло за радянських часів. Політична історія у Естонії і Росії – непроста, і Нарва разом з усім районом Іда-Віруума багато в чому несе на собі цей хрест, звідси і проблеми, пов’язані з мовною політикою і з іншими сферами життя, які все ж спільними зусиллями намагаються вирішити. Так і вийшло, що Нарва сприймається як маленька країна, де живуть нарвітяне.

На жаль, під час Другої Світової війни Нарва була сильно зруйнована,  і її прекрасна і досить давня архітектура стала руїнами, а замість неї набудували сірі безликі радянські коробочки. Залишилося кілька старих красивих будівель, але в основному місто виглядає як звичайний пострадянський простір.  Але  це теж Європа.

У Нарві все далеко не гладко, дуже багато проблем, які треба буде розв’язати, але багато важливих справ вже  зробила сама автор книги і  головна з них –  будучи директором, вона організувала будівництво тут нового приміщення  для  навського коледжу Тартуського університету. По суті,  це європейська перлина посеред міста, а її будівництво коштувало величезних зусиль, адже щоб добитися цього – знадобилося довгих 9 років. Міські збори просто не схвалювали цього будівництва на пустирі, де  до того білизну на мотузках сушили.

Тепер ця будівля вважається чи не головною визначною пам’яткою, вона чудово оснащена,  й там проходить безліч конференцій та інших подій, постійно приїжджають посли різних країн та інші важливі персони, туди ж приходять весільні пари для фотосесії. Життя кипить саме в цьому місці, і це місце більше інших дає надію на те, що Нарва буде продовжувати змінюватися в кращий бік.

У Нарві відзначають і естонські, і російські свята, тут змішують естонські і російські слова, в результаті обидві мови стають іншими. Є чудове слово, яке застосовують до людей, які переїхали сюди з інших місць і перейняли звички: «обнарвел» або «обнарвела». Тому так важливі двомовні школи і уважне ставлення до мовної політики і багатомовної спільноти, до інтеграції. А відчути гримучу суміш двох мов можна, послухавши народну пісню: «Vihma sajab, як з відра».

Перебуваючи тут,  не відчуваєш того, чим тебе лякають, коли ти їдеш в Естонію з Росії: «Так там російських ненавидять». Такого немає, немає проявів ненависті, ні в Нарві, ні в інших частинах Естонії, є різниця менталітетів, є невеликий осад від минулих катастроф, яким не більше століття, а термін цей невеликий, є виправдано насторожене ставлення, є велика група людей, що застрягла душею в минулому, в Радянському Союзі, і багато того, що хотілося б змінити. Для цього буде потрібно більше часу і зміна покоління.

Досвід Катрі Райк показав, як важливо починати з себе, як важливо діяти і спілкуватися, як важливо обмінюватися міжкультурним досвідом і об’єднуватися для добрих справ. А ще вона так яскраво дала відчути, як чуже місто в дуже короткі терміни може стати «своїм».

Відповідаючи на питання про те, в якому стані знаходяться в її країні відносини між російськомовними людьми  та естонцями, мер Нарви розповіла, що деяка напруженість була в 90-х роках минулого століття, а зараз це все в минулому.

Одна з причин відсутності напруженості, на її думку, це те, що у російських жителів Естонії немає своєї національної політичної сили або партії проросійської спрямованості.

– Наш великий плюс – у нас немає проросійських партій, немає окремих партій, які складаються з одних російських, – заявила Райк.

За словами пані Райк- очільниці  переважно російськомовного міста, всі «освічені естонці» знають, яку відповідь слід дати на вітання «Слава Україні!». На доказ Райк продемонструвала і своє знання по цій частині. «Героям слава!» – вигукнула мер.

Катрі Райк також зазначила, що в Естонії з  інтересом спостерігають за подіями, що відбуваються в Україні,  і  долдала: « Вареники стали дуже популярними,  як і борщ».