Прифронтові газети сьогодні – це про незламність, підтримку і надію, яку вони несуть людям

На екрані – страшні і щемливі водночас кадри. Рашисти методично стирають з лиця землі таке затишне (ще чотири роки тому) місто Оріхів. Не лише будинки – і людей теж. А газета існує й доходить до читачів! До тих, хто через постійні обстріли змушений ночувати у підвалах. До тих, хто живе без води і часто без світла, а головне – майже без зв’язку. До тих, хто боїться давати інтерв’ю про збирання врожаю, щоб не спіткала доля механізатора, який загинув нещодавно під Комишувахою у знищеному ворожим дроном комбайні…

ЇЇ довозить туди особисто редакторка разом із рятівниками, йде до земляків, які зустрічають її серед руїн і згарищ, мов рідну людину, схвильовано беруть газету, щиро дякують: «Наша рідненька «Трудова слав приїхала»… Разом з Світланою Карпенко в день, коли розпочиналися зйомки фільму, приїхав до Оріхова і голова НСЖУ Сергій Томіленко. Це була вже не перша їх спільна поїздка. Відроджена газета, можна сказати, його дітище. Бо саме завдяки допомозі НСЖУ , а також залучених спілкою міжнародних партнерів, самовідданій творчій праці колективу редакції і постійній підтримці Центру журналістської солідарності НСЖУ, «Трудова слава повернулася до своїх читачів. Прем’єра фільму «Сторінки надії» відбулася на міжнародних конференціях у Будапешті і у Львові. Глядачі були вражені мужністю журналістів. їх відданістю професії, він викликав щирі емоції і гаряче обговорювався на панельних дискусіях. Але, цілком природньо, що найбільшими поціновувачами і фільму. І самовідданої роботи всіх, причетних до відродження газети стали саме запорізькі журналісти. Бо відбувалося все не тільки на їх очах, але і за їх підтримки. - Без сліз не можливо описати цей фільм - про незламність, підтримку, надію, яку несе Слово правди на зруйновану Оріхівщину. Символічним лейтмотивом стійкості та нескореності став гімн прифронтових газет, створений НСЖУ, що прозвучав у фіналі, - ділиться враженнями Наталія Стіна, редакторка газети «Червоний проминь» Запорізького району. До речі, це прифронтове видання теж нещодавно відновило випуск завдяки допомозі НСЖУ та Академії Української преси через «Проєкт «Українські регіональні (прифронтові) ЗМІ: модернізація через менторинг», який вона реалізує за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США U.S. Embassy Kyiv Ukraine. - Для мене чи не найщемливіші кадри – зруйнована будівля редакції «Трудової слави». Світлана Карпенко працювала тут багато років. А тепер стоїть біля руїн і дивиться на розколоту табличку «Редакція газети», що валяється на землі серед уламків. Але будівлю зламали, та Світлану – ні. «Трудова слава» під її орудою продовжує виходити двічі на місяць. Співробітники газети продовжують працювати. Щоправда, тепер у Запоріжжі. Частину тиражу з обласного центру везуть в Оріхів та прифронтові оріхівські села разом із хлібом, водою й іншою гуманітарною допомогою. А частину примірників отримують внутрішньо переміщені особи – в обласному центрі зараз близько шести тисяч оріхівців, – говорить відома запорізька журналістка Віталіна Московцева. - Фільм «Сторінки надії» був презентований на міжнародній журналістській конференції у Будапешті. Дуже сподіваюся, що він розкрив очі багатьом європейським колегам,- підкреслила вона.