Щоб пам’ятати: запорізькі журналісти фіксують наслідки російських атак

- Сьогодні були три важливі включення. Два в новини, один у Лайф. Важко в таких зйомках зрозуміти, що ти вже нічим не можеш зарадити, не можеш врятувати загиблих. Особливо важко чути про загиблих дітей. Це наше місто й ми разом відчуваємо його біль..., — розповідає журналістка. - Я прокинулась одразу ж після першого прильоту. Найперша емоція - це злість на росію, ненависть до ворога. А далі треба вставати перевіряти заряд акумуляторів, ставити на заряджання додаткові акуми, одним словом починаєш потроху підготовку до зйомки наслідків цих прильотів. Далі спати вже не можливо було - моніториш новини, рахуєш прильоти, заспокоюєш собаку, морально налаштовуєшся працювати. З кожним вибухом в голові лише одна думка: «Хоча б люди не постраждали», - про ранок 22 березня розповідає телеоператорка каналу «Ми - Україна» Дарʼя Зирянова. Запорізький фотожурналіст Ігор Лавров прибув одним із перших на місце прильоту одного з критичних обʼєктів інфраструктури. - Поспішаю зробити документальні кадри, відбій ще не настав. Знов вибух. Намагаюсь не панікувати. Тут знов два потужні прильоти по околиці. Повертаюсь у безпечне місце, на узбережжя де вовсю палає вогонь. Пауза. Знов бубуух. Міняю місце. Документ вже зафіксовано, - так сказав Ігор.

Важка професія журналіста під час війни потребує на тільки майстерності, а й витримки, психологічної стійкості. Запорізькі журналісти – самі такі, справжні фахівці, які в змозі виконати саме найскладніше завдання. Фото Дар’ї Зирянової та Ігоря Лаврова (гребля ДнепрГЕСу)