Металургійна галузь України в умовах війни: запоріжці тримають удар

Українська металургія страждає від російської окупації вже не перший рік. Директор аналітичного департаменту інвесткомпанії Eavex Capital Дмитро Чурін в інтерв’ю виданню «Фокус» нагадує, що агресія Росії ще у 2014-2015 роках призвела до втрати металургійних підприємств на окупованих територіях Донецької та Луганської областей. Йдеться про такі потужності: • Алчевський металургійний комбінат • Єнакіївський метзавод • Донецьксталь • Харцизький трубний завод "У 2022 році руйнація "Азовсталі" та "Маріупольського металургійного комбінату" призвела до болючого удару по всій українській промисловості, оскільки металургійна галузь пов'язана з досить довгим ланцюгом допоміжних секторів, які разом формували потужну додану вартість для економіки країни", — продовжує Дмитро Чурін. На два маріупольські підприємства групи "Метінвест" Ріната Ахметова припадало близько 40% виробництва української сталі. І оскільки металургійний сектор історично робить істотний внесок в український ВВП, втрати металургії боляче вдарили по економіці, яка за підсумками 2022 року просіла на понад 30%. "З березня минулого року підприємства гірничо-металургійного комплексу (ГМК) на підконтрольній Україні території продовжують працювати на збиток, — ділиться з «Фоксом» Олександр Каленков, президент об'єднання підприємств "Укрметалургпром". Порівняно з довоєнним періодом завантаженість металургійних заводів у 2022 році в середньому впала на 85%, гірничорудних підприємств — на 75-80%. Він пояснює це тим, що в перші дні після повномасштабного вторгнення російської армії ці підприємства заради безпеки співробітників суттєво знизили або навіть повністю припинили виробництво. Наступного удару по вцілілих потужностях завдав російський енергетичний тероризм. "Металургія виступає одним із найбільших споживачів електроенергії. Отже, під час повних блекаутів підприємства галузі зупиняються, а деякі зовсім припинені на весь зимовий період через обмеження постачання електроенергії", — уточнює Дмитро Горюнов, економіст, аналітик Центру економічної стратегії. За словами Олександра Каленкова, деякі підприємства у таких умовах змушені ще більше скорочувати виробництво та інвестувати у промислові електрогенератори, що також вплинуло на зростання собівартості продукції та, як наслідок, зменшення її конкурентоспроможності на світових ринках. "Великі підприємства Дніпропетровської та Запорізької областей повністю не зупиняли виробництво, хоч і суттєво скоротили обсяги, — зазначив Віктор Шулик, директор департаменту управління проєктами РА "ІВІ-рейтинг". — Найгірша ситуація у підприємств, які опинилися в зоні бойових дій або на прифронтових територіях. Деякі з них спробували перенести виробництво, наприклад, до Хмельницького, проте технологічно це виявилося зробити дуже складно. Тому металургійні підприємства поблизу лінії розмежування зупиняють діяльність, а у відносно безпечних регіонах намагаються підлаштовуватися під графіки відключення електроенергії". Втім, металургія, насамперед, кольорова має значну залежність від стабільності постачання електроенергії, тому більшості підприємств галузі погодинні графіки не забезпечують можливість дотримання циклу. Понад те, підприємства у відносно безпечних регіонах також з відомих причин відчувають кадровий голод.

Окрім зазначених вище проблем в умовах війни головними проблемами металургійної галузі стало забезпечення надійності поставок сировини та готової продукції. Мова не тільки про безпеку постачання, а й про зростання вартості доставки продукції. Так, імпорт тони сировини до Запоріжжя здорожчав в 2,5 рази до 4000 євро, витрати на експорт готової продукції — десь у 2 рази. Якщо ще додати, падіння попиту на багато позицій та обвал цін на світовому ринку, то маємо надскладну ситуацію, —зазначають експерти Запорізької торгово-промислової палати. Логістика опинилася під ударом через неможливість постачання продукції морем. Автотранспортом та залізницею працювати виходить значно дорожче, і витримати конкуренцію по цінах на світових ринках не вдається.

Сергій Кудрявцев, виконавчий директор Української асоціації виробників феросплавів (УкрФА) в одному із своїх інтерв’ю повідомив, що феросплавні підприємства України у минулому році скоротили випуск продукції на 32% в порівнянні з аналогічним періодом попереднього року. Зокрема, за 8 місяців минулого року виробництво скоротилося таким чином: • силікомарганцю – на 22,2% р/р, до 356,5 тис. т; • феромарганцю – на 70,7%, до 20,7 тис. т; • феросиліція (у перерахунку на 45%) – на 63,4% р/р, до 19,7 тис. т; • металічного марганцю – на 62,4% до 1,8 тис. т. Середнє завантаження підприємств галузі наприкінці 2022 року було на рівні 30% у порівнянні з 60-70% у квітні-травні. З огляду на сильну енергозалежність та високу питому вагу вартості електроенергії у виробництві феросплавів, ситуація в галузі вкрай складна. Ситуація на Запорізькому заводі феросплавів (ЗЗФ) вкрай тяжка – підприємство працює із мінімальним завантаженням. Завод перебуває у системі балансуючого ринку, тож йому у будь-який момент можуть підвищувати чи знижувати обсяги енергопостачання. Зараз не час вести переговори щодо прийнятних енерготарифів. Через російські удари постійно страждають і генеруючі, і енергорозподільні потужності. Ситуація змінюється настільки швидко, що стабільного предмета обговорення (гарантованого енергопостачання) наразі немає. Підприємства працюють над імпортом сировини та відправленням продукції через західні кордони України. Однак у цих варіантах важливо враховувати високу вартість логістики, зокрема зростання залізничних тарифів «Укрзалізниці» та постійні затримки вантажів у дорозі. – Минулого року країни – джерела сировини та експортні ринки для українських феросплавних заводів не змінилися. Основними споживачами українських феросплавів за 11 місяців 2022-го були Польща (53,8% у грошовому виразі), Нідерланди (13,9%) та Румунія (5,8%). Загалом у січні-листопаді 2022 року підприємства галузі експортували 318,8 тис. т феросплавів, що на 48% менше, ніж за аналогічний період 2021 року. Експортна виручка за 11 місяців 2022 року скоротилася на 42,7% – до $532,3 млн. Щодо проблеми із забезпеченням персоналом, з одного боку, постійні загрози безпеці призводять до відтоку персоналу з підприємства. А з іншого, завод перебуває переважно в режимі простою, а отже просто не має виробничого завантаження для звичної для кращих часів кількості персоналу. – Розраховуватимемо на хороше, на закінчення бойових дій, - зауважує Сергій Кудрявцев, розмірковуючи про перспективи нинішнього року. - Після стабілізації ситуації феросплавні заводи зможуть швидко наростити виробництво з появою достатніх обсягів енергопостачання. Але наразі все ж є ризик зупинки виробництва.

Ненайкраща ситуація і на Дніпроспецсталі. Після запуску виробництва в кінці травня минулого року на 50-55% від потужності, вже восени того ж року ситуація погіршилася. Проблеми ті самі — готова продукція експортується, а сировина — імпортується. Відтак значно зростає собівартість кінцевої продукції. У разі вирішення проблем з логістикою підприємство планувало збільшити обсяги виробництва високотехнологічної сталі до 75%. «Підприємство експортоорієнтоване. Ми експортуємо багато продукції. Також підприємство є імпортоорієнтованим щодо сировини. Дуже багато, десь дві третини сировини – імпортні. Тому логістичні проблеми, насамперед обмеження логістичних шляхів, заборона роботи портів, – це дуже великий спектр проблем, які відчуваються на підприємстві», – розповів про поточну ситуацію голова правління ПрАТ «Дніпроспецсталь» Сергій Кийко. Також він заявив, що підприємство поки що не має можливості залучити до виробничого процесу всіх працівників. «Люди отримують соціальні гарантії, заробітну плату, повну чи частково», – наголосив голова правління. Нагадаємо, «Дніпроспецсталь» – єдиний виробник сортової нержавіючої сталі в Україні. Компанія випускає сортовий прокат та поковки з нержавіючої, інструментальної, швидкорізальної, підшипникової, конструкційної сталі, а також із жароміцних сплавів на основі нікелю. Завод експортує продукцію до 60 країн світу.

Фонд держмайна готує до приватизації три підприємства в Запоріжжі: «Запорізький титано-магнієвий комбінат», «Кремнійполімер» і «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат». Про це Фонд державного майна оголосив 21 лютого. Кожне з підприємств стане перспективним активом для майбутніх інвесторів, вважають у ФДУ адже: • «Запорізький титано-магнієвий комбінат» — єдиний у Європі виробник губчастого титану; • «Кремнійполімер» — єдиний в Україні виробник кремнійорганічної продукції (силіконів); • «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» — колишній флагман алюмінієвої промисловості, єдиний виробник первинного алюмінію. Нагадаємо, що «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» зазнав занепаду у 2001 році з приходом нового власника — компанії з росії, яка вважалася одним з найбільших у світі виробників первинного алюмінію і глинозему. Через невиконання інвестзобовʼязань у 2015 році контрольний пакет акцій підприємства (68,01%) повернули в державну власність та передали до управління Фонду державного майна України. Щодо ЗТМК, Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, відповідно до яких цілісний майновий комплекс Запорізького титано-магнієвого комбінату повернуто у власність держави. Суд ухвалив таке рішення 23 травня минулого року,повідомила Спеціалізована антикорупційна прокуратура. "Таким чином суд погодився з доводами прокурора та представника Фонду державного майна України, як позивача, що були наведені у ході судового розгляду, і відмовив у задоволенні касаційної скарги компанії "Толексіс Трейдінг Лімітед" (Кіпр). На сьогодні рішення Касаційного цивільного суду є остаточним - майновий комплекс повернуто у власність держави", - йдеться у повідомленні. Раніше підприємство частково перебувало під контролем кіпрської офшорної компанії «Толексіс Трейдінг Лімітед», афілійованої з бізнесменом Дмитром Фірташем. На жаль, жоден з експертів не взявся прогнозувати подальший перебіг розвитку промислового потенціалу унікального металургійного виробництва. Колишні фахівці підприємства стверджують, що виробництво занепало.

Вперше за час повномасштабного вторгнення рф на територію України комбінат «Запоріжсталь», спільне підприємство Групи Метінвест, виводить з вимушеної гарячої консервації доменну піч №2. Відтепер доменний цех «Запоріжсталі» працюватиме трьома доменними печами – про це повідомив генеральний директор комбінату Роман Слободянюк. «З березня минулого року доменна піч №2 знаходилась у режимі гарячої консервації. Запуску домни передувала ґрунтовна робота щодо забезпечення виробництва достатніми об’ємами сировини. Сьогодні ми маємо таке рішення, яке дозволить збільшити виробництво, разом з тим – збільшити і відрахування до державних бюджетів та залучення валютної виручки в національну економіку», – переконаний генеральний директор «Запоріжсталі» Роман Слободянюк. В квітні 2022 року після періоду гарячої консервації виробничих потужностей, «Запоріжсталь» ввів у роботу дві доменні печі - №3 та №4. В період вимушеної гарячої консервації ДП-2 фахівцями доменного цеху та інжинірингових служб «Запоріжсталі» виконано комплексне дослідження, технічне обслуговування та ремонт основних вузлів доменної печі. Зокрема, виконано глибоку ревізію механічного та електричного обладнання домни та її повітронагрівачів, проведено технічне обстеження та випробування газоочисного обладнання домни, щоб забезпечити надійність роботи агрегату згідно чинного природоохоронного законодавства. Наразі триває роздувка ДП-2. На планові виробничі потужності доменна піч вийде вже у першій декаді квітня. Комплексом у три доменні печі добова продуктивність доменного цеху «Запоріжсталі» зросте до понад 8000 тонн чавуну. Нагадаємо, домену піч №2 вивели на гарячу консервацію у березні минулого року в межах вимушеної зупинки підприємства, у зв’язку з загостренням воєнних дій у регіоні.

Будь-які прогнози в умовах ведення бойових дій у першому наближенні до нашого обласного центру – невдячна справа, адже щоденні обстріли окупантами місцевої інфраструктури, фатальні прильоти ракет і, як результат, руйнування будівель і загибель людей, в реаліях сьогодення не дозволяють сподіватись на оптимістичний сценарій. Втім, запорізькі металурги, свідками чого ми всі є, попри всі складнощі поточного моменту, не складають рук, а навпаки намагаються робити свій визначний внесок у наближення нашої Перемоги. За матеріалами з відкритих інформаційних джерел підготувала Наталя Зворигіна