Форум «Пам’ять, травма та перехідне правосуддя в Україні» : чи досягнемо справедливості для всіх

Захід відкрився відвертою розмовою про «40 років перехідного правосуддя. Що ми знаємо?» . Старша менеджерка проєктів з напрямків «Перехідне правосуддя» та «Культура й Ідентичність» Фонду «Партнерство за сильну Україну» Ольга Котюк розповіла про проєкти, підтримані Фондом, наголосила на важливості співпраці в рамках меморіалізації російсько-української війни. Генрі Редвуд, фахівець та викладач War Studies, King’s College London, та Оксана Пизик, доцентка практики та політики у Школі фармації та глобального здоров’я Університетського коледжу Лондона (UCL) розповіли про досвід Європи. Наступну дискусійну панель присвятили темі «Якою є справедливість в Україні? Документування воєнних злочинів в Україні». Думками поділилися Наталія Гуменюк, журналістка і членкиня правління hromadske , Альона Луньова, адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA, Віталй Охріменко, директор зі стратегічного розвитку Мережі правового розвитку, Валерія Вощевська, українська првозахисниця) «Громади Півдня, з якими ми працювали і продовжуємо взаємодіяти зараз, перебували під російською окупацією близько 8-9 місяців. Від цього досвіду вони оговтуються і досі, але особливо розгубленими були одразу після звільнення. З нашою допомогою громади змогли прописати стратегічні плани розвитку, які передбачають не тільки відновлення пошкодженого майна, але й довгострокову перспективу: повернення біженців, створення умов для працевлаштування, розвиток молодіжних ініціатив, — розповідає директор зі стратегічного розвитку МПР Віталій Охріменко. — Враховуючи той факт, що території громад Запоріжжя окуповані значно довший час, можна припустити, що процеси реінтеграції будуть складнішими. Натомість наше завдання — зберегти громади цілісними та самодостатніми сьогодні і тим самим спростити їхній шлях повернення додому, коли цей час настане». Провідні темами протягом двох днів, що тривав форум, стали: що означає перехідне правосуддя в українському контексті, як працювати з колективною травмою, яку роль можуть відіграти мистецтво та комеморація в цьому процесі. Говорили про те, яким має бути мистецтво про справедливість в Україні? Міркували про культурний сектор як місце злочину та спротиву під час війни (Юлія Гнат, Ольга Бірзул, Алім Алієв, Вероніка Склярова). Підняли тему «Комеморація в Україні: підходи та практики» (Катерина Даценко, Гаяне Авакян, Остап Українець, Вікторія Мізерна) Комеморація – це мистецтво нагадувати. Поняття "комеморативні практики" лише входить в ужиток в українському контексті, де проблема пам'яті про трагічні події минулого десятиліттями замовчувася. Дізналися, як світі вшановують пам’ять про трагічні події минулого. Звернули увагу на «Мистецтво як агент майбутнього: збереження спільнот через художні практики» (Катерина Бучацька, Марія Куліковська, Катерина Яковленко, Аліна Горлова, Галина Глеба). Також обговорили «Активізм памʼяті. Вшанування як відповідь на травму» (Вероніка Склярова, Кирило Лукаш, Софія Мартинюк, Інга Заславська) Учасники форуму долучились до спільного обговорення: «Якою має бути справедливість в Україні в умовах російської військової агресії та культурної експансії». Обговорювали документування воєнних злочинів, культурний спротив, форми пам'яті та їх переосмислення. Форум став майданчиком для діалогу та створення нових зв’язків між провідними українськими дослідниками, митцями, військовими, активістами.