Гіркий напій фатуму

Подія особлива у багатьох відношеннях. Бо цей рік воістину «магарівській» - з іменем видатного запорізького актора і режисера пов’язані одразу три круглі дати. По-перше, 5 липня виповнилося 125 років від дня народження Володимира Герасимовича Магара. По-друге, 11 серпня – 60 років, як він несподівано, від серцевого нападу, пішов із життя. А по-третє, 70 років тому глядачі побачили його постановку «У неділю рано зілля копала» за повістю Ольги Кобилянської. І виставою саме за цим твором тепер відкрив сезон театр імені В.Магара! Але, звісно, йдеться про зовсім нову інсценізацію і нову, сучасну постановку заслуженого діяча мистецтв України Віталія Денисенка. В ній багато несподіваного. Як от – поєднання трагедії та… іронії. Етнічних пісень і танців з… хіп-хопом ба навіть репом («Браво!» - композитору-аранжувальнику В’ячеславу Тодиці, балетмейстерці-постановниці, заслуженій артистці України Тетяні Астаф’євій і хормейстерці Ірині Лічмановій-Орел). Впадають в око цікаві режисерські знахідки. Для уважного глядача – ще й постмодерністські відсилання. А про вороного коня, на якому «гарцює» головний герой, годі й казати – він незмінно провокував у публіки жваві емоції… Ім’я Віталія Денисенка викликає у театралів додатковий інтерес до цієї прем’єри. Адже Віталій Іванович понад 15 років очолював Запорізький театр молоді (ТЮГ), а з 2005-го по 2008-й був художнім керівником театру імені В.Магара. Наразі він директор-художній керівник Дніпропетровського академічного обласного молодіжного театру, але продовжує жити ніби «на два міста». А тепер повернувся на магарівську сцену зі знаковою постановкою. Додатковий доказ, що ця прем’єра магарівців – подія дійсно непересічна: 3 жовтня трупу й запорізьких глядачів вітала делегація Дніпропетровського міжобласного відділення Національної спілки театральних діячів України на чолі з його головою, заслуженою діячкою мистецтв України Маргаритою Кудіною. До речі, того дня саме у театрі імені В.Магара відбулася виїзна нарада правління ДМВ НСТДУ, де підбили підсумки роботи протягом непростого воєнного року. І хоча виставу «Зілля» двічі переривали звуки повітряної тривоги, публіка терпляче перечікувала незаплановані «антракти» та поверталась у зал. Значить, зачепило…