Наша зброя – перо і слово

Відкриваючи зустріч, голова ЗОО НСЖУ, координаторка Центру журналістської солідарності Наталія Кузьменко зазначила: - Наш Центр веде насичене громадське життя. Тут проводяться різноманітні заходи, тут підтримують місцевих медійників і журналістів-переселенців, творчу молодь, яка охоче поповнює лави спілки журналістів. Особливо в цей нелегкий час, коли згуртованість і спільна робота потрібні для перемоги, підтримка колег і відчуття поруч надійного плеча товаришів надають сили і наснаги тримати інформаційний фронт. У Центрі журналістської солідарності створені всі умови для роботи та професійного зростання, в чому не раз мали змогу переконатися на власному досвіді і журналісти - члени письменницької спільноти. Власне, від самого початку свого існування, а це вже більше двох років - він став своєрідним центром журналістської незламності. До речі, презентація нових книг журналістів теж відбувалася у нас в пресцентрі. Так що ми з вами – в одній творчій упряжці. – підкреслила Наталія Кузьменко. Представники обласної організації Національної спілки письменників України розповіли журналістам про діяльність письменницької організації. Спікери підкреслили спорідненість двох творчих цехів. Якщо література - це людинознавство, то журналістика - це життєзнавство. Під час війни це відчувається надзвичайно сильно. Фактор журналістики зараз дуже важливий. Адже журналісти беруть на себе висвітлення всіх сучасних подій і проблем. Ми спостерігаємо, як журналістика перетікає в літературу - і навпаки. Більшість письменників починали свою творчість як журналісти. В свою чергу багатьом письменникам вдається поєднувати художню майстерність з публіцистикою. Незважаючи на війну, наша письменницька організація не припинила свою діяльність. З початку війни вдалося видати близько десяти книг. Зокрема, збірку поезій письменника і журналіста Миколи Білокопитова «Обіймаю білими копитами». Книжка стала посмертним виданням, присвяченим 70-річчю автора, до якого йому не судилося дожити. На початку війни ми видали кілька тематичних збірок поезії зручного, так званого кишенкового формату спеціально для бійців ЗСУ. Бо ми передавали їх на фронт, щоб підтримати наших воїнів поетичним словом. Першою була збірочка віршів «Ми виковуємося в народ, до якої кожен запорізький поет надав по одному віршу. Поетична збірка гуляйпільської поетеси Вікторії Забави «Словом і римою» вийшла під псевдонімом, щоб убезпечити авторку, яка на початку війни жила в кількох кілометрах від лінії фронту і в підвалі, під ворожими обстрілами писала свої неймовірно сильні за патріотичним духом вірші. Книжки письменників і журналістів, Івана Кушніренка – «Гніздо сивого птаха» та Олега Гончаренка - «А й «надія» від слова «дія» теж написані і побачили світ під час війни. Нещодавно тяжкохворому Олегу Гончаренку з великими труднощами, вже серйозно хворому, вдалося виїхати з окупованого Мелітополя до Литви. - Хочу відзначити, - додала Наталія Кузьменко, - що ми з вами – журналістська і письменницька організація - змогли, об’єднавши зусилля, надати Олегу Гончаренку у дуже складній ситуації суттєву матеріальну допомогу і моральну підтримку. І в цій єдності – наша сила, - підкреслила вона.

У теплій творчій атмосфері свої вірші прочитали гості – відомі поети Вікторія Сироватко, Віра Шмига, Юрій Галко, а також журналіст і поет Пилип Юрик. - Дякую за цю зустріч. Так підтримала дух, надала наснаги до творчості. Бо ж нам не можна опускати руки, наша зброя – перо і слово теж служить перемозі, - зауважила наприкінці заходу радіожурналістка з Енергодару Алла Шамрай. І її одностайно підтримали колеги. Наприкінці зустрічі домовилися про спільні заходи в рамках «Поетичного травня-2024» - творчого фестивалю, який вже близько 20 років поспіль проводиться на теренах Запорізької області. Цього року, як минулого, в його програмі передбачені також виступи перед воїнами ЗСУ. А також є плани щодо святкування 65-річчя Національної спілки журналістів України за участю письменницької спільности. Валентина Бистрова, Фото Дар’ї Зирянової