«Оборонці Гуляйпільського краю»: книга, яку видали всі разом!

На зустріч з автором і його новою 97-ою книгою завітали колеги – журналісти-переселенці з Центру журналістської солідарності, письменники, представники Гуляйпільської громади, побратими й родичі загиблих воїнів, волонтери, громадські діячі, працівники бібліотек і читачі. Книга про оборонців Гуляйпільщини має три розділи. Перший розділ «Діти рідної землі» - це розповіді та світлини присвячені землякам, які віддали життя за Україну в сучасній російсько-українській війні. Другий - «На Махновській дузі» - це розділ, що містить понад 40 історій про синів Прикарпаття, військових з 102-ї Окремої бригади сил територіальної оборони ЗСУ з Івано-Франківської області, які нині захищають Гуляйпільщину. І третій - «Повернення із забуття» - розповіді про постать політичного та військового діяча Нестора Махна, а також про військовослужбовців ЗСУ, які у боротьбі з російським агресором взяли собі позивні «Махно» та «Нестор».

-Земляки просили мене писати про сьогоднішні події, про людей, що боронять нашу землю від російського агресора, - сказав Іван Кушніренко. - Багато хлопців полягло. Їх треба пам'ятати і шанувати. Я щиро вдячний всім, хто допоміг видати цю книгу, зокрема: Почесному консулу Латвійської Республіки в Запоріжжі Юрію Підгорному, голові Благодійного фонду імені Євгена Коростельова Марії Коростельовій, редакторці газети «Голос Гуляйпілля» Тетяні Великій, журналістці Тамарі Борт та десяткам простих гуляйпільців, котрі зробили свій посильний внесок, аби згадане видання побачило світ. Я щиро розумію, що нині треба донатити на ЗСУ, але без книжки неможливо виграти російсько-українську війну, коли знищується цвіт нашої нації, наша культура, книги, - зазначив Іван Кушніренко. - Запоріжжя – це велике Гуляйполе. Дуже часто я зустрічаю тут знайомих і незнайомих земляків. При зустрічі багато з них говорили мені, щоб я документував події сьогодення. Так ось і виникла ідея створення цієї книги… - Дуже символічно, що наш Гуляйпільський край, «Махновську дугу» захищають нащадки Степана Бандери з Франківщини. Нестор Махно й Тарас Шевченко нині є символами нашої боротьби на Гуляйпільщині, - зауважив Іван Кирилович. - Іде страшна битва добра і зла. Добро має перемогти! На жаль, у книзі зібрані розповіді не про всіх героїв, пошук інформації про загиблих і живих захисників триває, вона буде включена до другого тому видання. В рамках презентації книги Івана Кушніренка більшість учасників заходу долучилася до збору на РЕБ для 128 бригади 233 батальону з Хмельниччини, що мужньо обороняє Запорізький край. Був проведений аукціон, де були представлені чудові лоти: свічки ручної роботи, гільзи, які розмалювали дружини, кохані, доньки захисників. Учасники презентації допомогли зібрати 7000 грн.

- На аукціоні мені дістався назвичний лот, - каже радіожурналістка з Енергодару Алла Шамрай. - Розписану невідомим мені автором гільзу після звільнення України від рашистської нечисті я привезу додому і в ній напевно завжди будуть стояти квіти з нашого розкішного газону під вікном нашого рідного будинку в нашому рідному місті! Стоятимуть як пам'ять про тих , хто поліг на фронтах за нашу свободу, і завжди нагадуватимуть про дні...місяці...роки, проведені не вдома... Гільза дісталась мені за донат для бійців, які тримають Запорізький напрямок . З Іваном і його вірною дружиною та помічницею Лідою ми познайомились в Запорізькому Центрі журналістської солідарності, і тепер я маю честь називати їх своїми друзями. Вони, як і я, переселенці. Як і я, вони вірять в перемогу ЗСУ, чекають на повернення додому і все роблять для того, щоб наблизити закінчення війни. Думаю, що друзями цю чудову пару вважають всі, хто завітав до на презентацію «Оборонців Гуляйпільського краю». Кожен виступ викликав сльози - не можна було втриматись, згадуючи імена полеглих героїв, про яких написано в книзі. Іван Кушніренко щиро подякував всім, хто допоміг у зборі матеріалу для книги і посприяв тому, аби вона опинилась у читачів, а також звернувся до присутніх з проханням допомогти йому у роботі над наступним томом: жодне ім'я не повинно бути забутим! - Я готовий працювати скільки буде потрібно,- сказав Іван і зізнався, що значно легше писати про живих героїв , та на нашу долю випав , нажаль, такий час... Тамара Борт, кореспондент газети «Голос Гуляйпілля»