«Пам'ять, яку можна показати», - фоторепортер Олег Куцький

Вразила цілісна особистість фотомитця, манера та зміст розповідей якого видають надзвичайно талановиту людину. Йому притаманне не лише відтворення власного світу у фотографіях, але і власна філософія – філософія життя. Олег Куцький показує Україну в світлинах всьому світу, його роботи презентують наше життя з різних боків , починаючи з 60-70 років. - Про мене можна розповісти, що я просто тисну пальцем на кнопку камери, але я фоторепортер, шукаю вигідні ракурси, світло, щось особливе, щоби у фотографіях відтворити образ життя, а не картинку. Ми інколи не помічаємо поруч себе цікавого, інколи проходимо повз головного в житті. Але, якщо зробити вдалий кадр, то секунда стане історичним документом. Магія світлини в тому, що вона в час свого народження стає вічністю. Фотомистецтво – це пам'ять, яку можна показати, - розповідає Олег Куцький. Одна з робіт Олега в свій час відкривала експозицію на ВДНГ. Це світлина 12 х 12 м Одеського порту та морвокзалу. Але, щоби її зробити саме такою, якою вона є, Олег два місяці фотографував, обираючи ту мить, що застигне назавжди. І, якось, їдучі в тролейбусі, помітив грозову хмару, що насувалась з селища Котовського на сяючу на сонці експозицію порту з виблискуючими кранами, суднами та морем. Бігом по Потьомкінських сходах угору - й Олег встиг зробити лише два кадри, але яких! Журналістам пощастило познайомитися і послухати професійні поради, в яких і одеський гумор, і барвисті описи подій, і цікава подача. Але медійники під час майстер-класу не тільки слухали, а й самі знімали! Радіожурналістка з Енергодару Алла Шамрай активно фотографувала Олега Куцького, а потім після тренінгу показала світлини йому. На одній з фотографій відомий репортер був зображений з високо піднятою правою рукою, але, оскільки Алла знімала підчас руху, то в цьому місті зображення було начебто змазане. Після тренінгу журналістка запитала у Куцького, чи можливо вважати такий кадр бракованим. – Відповідь Олега була для мене неочікуваною, - розповідає Алла Шамрай. – Він сказав, що це напрочуд вдалий кадр, бо на ньому відобразився рух, емоції спікера під час розмови, енергія, з якою він звертався до аудиторії, а це показує життєву силу фотографії, її цінність для історії, що залишиться навіки. Це і є пам’ять, яку можна показати!