ПАМ´ЯТЬ, ЗАКАРБОВАНА В КНИЗІ

Людина-легенда, Іван Кушниренко, протягом майже двадцяти років очолював районну газету «Голос Гуляйпілля». Війна змусила Івана Кириловича разом із дружиною Лідією Петрівною залишити рідне Гуляйполе та переїхати до Запоріжжя. Та навіть у складних умовах вимушеного переселення він не припинив творити: з початку повномасштабної війни написав і видав десять книг. У його творах — жива історія та любов до рідного краю, героїзм земляків, долі військовослужбовців, які боронять Україну, і світла пам’ять про полеглих Героїв. Другу частину книги «Оборонці Гуляйпільського краю» Іван Кушніренко створив у співавторстві з Наталією Михалків. У виданні зібрано понад 160 зворушливих історій — це слова пам’яті, шани, любові та вдячності захисникам Це більше, ніж слова на папері. Це згусток душ, сліди крові й надії, вкарбовані в кожну сторінку, голоси наших захисників, які не дали втратити Гуляйпільщину, які тримають фронт і зараз, попри втому, біль і втрати. Тут - імена, обличчя, подвиги, незнищенна сила українського духу.

Особливо щемно було бачити в залі людей, про яких написано - воїнів, що нині боронять рідну гуляйпільську землю, - Юрія Устименка та його побратимів. А поруч - демобілізовані герої: Микола Хорішко, Олександр Зінченко, Валерій Домбровський. Їхня присутність зробила цей захід справжнім свідченням живої історії. Наталія Михалків принесла в цю книгу найсвятіше - материнський біль, що перетворився у світло. В її текстах - не лише пам'ять про сина, а вічна любов до України, яка сильніша за смерть. Захід пройшов у тиші, яку не порушував шум - бо це була тиша пошани. Це була розмова сердець, об’єднаних пам’яттю й надією. А книга, з автографом автора, була не просто сувеніром, а стала оберегом.