"Сентиментальна подорож до планети Параджанова" вийшла у національний кінопрокат

8 травня стрічка вийшла у широкий прокат у кінотеатрах Києва, Дніпра, Львова, Одеси, Харкова, Ужгорода, Житомира, Чернігова, Полтави, Луцька та Черкас.

Фільм створено компанією «Іллєнко Фільм Продакшенс» на замовлення Суспільного Мовлення - з нагоди сторічного ювілею геніального митця. На презентації Тарас Томенко зазначив, що творчість Параджанова вплинула на формування його як режисера. "Ця людина мала величезний потенціал – і йому не дали реалізувати це все. Сергій Параджанов міг би створити ще багато геніальних фільмів, але був змушений сидіти у в'язниці . У такий спосіб радянська влада весь час намагалася знищити митця. Також нищила його через заборону творити". Стрічку знято у техніці омаж (герої - ляльки-маріонетки), з вставками архівного документального кіно. У ній - про особистий і творчий шлях, боротьбу митця з радянською владою, тяжкі поневіряння в ув'язненні та зрештою рідний Тифліс. Тож глядачі відкривають для себе маловідомі факти про генія, дізнаються про сфабриковані кримінальні справи та мужні вчинки Параджанова у протистоянні системі, споглядають за створенням його кіношедевру «Тіні забутих предків» за романом Михайла Коцюбинського. Шевкет Сейдаметов, художник-постановник картини, поділився, що ляльку Параджанова він ліпив майже із себе, оскільки є певна зовнішня схожість, яку всі відмічають. А ще в роботі йому допоміг аналіз того, як митець сам творив. "Розповідають, що він ішов, знаходив якусь травичку, цією травичкою фарбував палички, підбирав складові для колажів. Він відомий художник, не тільки кінорежисер. Навіть коли він сидів у тюрмі, брав те, що на сміття викидали, приміром, кришечки з-під кефіру з фольги — і цвяхом видряпував медалі», — додав Сейдаметов.

Тож фільм вийшов цікавий, еклектичний, правдивий, з часткою іронії та такими ностальгічними кадрами Києва 1960-90-х років та іншої архівної хроніки - безперечно, вартий для перегляду.