“Сонячний зайчик” надихає жити і творити

- 20 областей України, Австралія, Ізраїль, Канада, Молдова, Німеччина, Польща, США, Франція, Чехія - об'єдналися сьогодні у єдиний онлайн-простір! Загалом — 126 учасників: автори пісень, поети, виконавці та ансамблі. Учасники віком від 9 до 19 років. Цей фестиваль був неймовірний! Приємно спостерігати за творчим зростанням наших "зайців" і бачити щирі посмішки на обличчях нових "зайчиків". Найщиріші слова подяки організаторам, чарівникам-модераторам, крутим педагогам фестивалю і стійким керівникам дитячих колективів! Головна ідея фестивалю: «Ми не визначаємо найкращих — ми надаємо вектор напрямку руху»- відмітила ідейна натхненниця, незмінна художня керівниця і директорка фестивалю Олена Алексєєва.

Фестиваль має навчальне спрямування та охоплює:психологічні й акторські тренінги,лекції-концерти з історії та теорії авторської пісні, творчі майстерні з поезії, гітарного акомпанементу, вокалу, режисури пісні, сценічної мови, художнього читання та основ композиції, творчі зустрічі й обмін досвідом. Цьогорічними гостями фестивалю стали відомий письменник, дослідник пісенної спадщини запорізьких козаків Валентин Терлецький та народні артистки України, лауреатки премії ім. В. Стуса — Галина та Леся Тельнюк. У межах фестивалю традиційно працювала Міжнародна театральна майстерня.

Одним із опорних заходів фестивалю стала Міжнародна театральна майстерня - проєкт до 90-річчя Семена Каца. Було виконано більше 20 пісень в перекладі українською мовою. Переклади здійснила група педагогів фестивалю. Це - перший подібний досвід що до цільоспрямованого перекладу великого масиву пісень українського класичного автора-виконавця . Дуже вдалий. Гостями фестивалю була родина Семена Каца – Світлана Кац та Олена Падва Кац . Міжнародну премію імені Семена Каца отримала Ірина Козлова за переклади пісень та популяризацію творчості С.Каца.

Семен Кац — постать тихої, але глибокої сили у світі авторської пісні. Його ім’я не звучало з великих сцен, проте звучало щиро — у дворах, на кухнях, у серцях тих, хто слухав і розумів. Він належав до того покоління бардів, для яких слово було правдою, а пісня — сповіддю. Народжений у Києві, Кац пройшов через буденність інженерної праці, службу на флоті, переїзд за кордон. Але де б він не жив, у його творчості завжди бриніла нота дому. Його пісні — це маленькі історії про звичайних людей, їхні втрати, надії й тиху мужність жити далі. Кац не прагнув бути кумиром, він просто співав те, що боліло і радувало. Його голос — спокійний, трохи втомлений, але щирий — передавав більше, ніж урочисті промови. У його рядках — філософія простоти: кожен день, кожна зустріч, кожна пісня мають сенс, якщо вони наповнені правдою. Його творчість — це місток між минулим і сучасністю, між Україною і світом, між людиною та її совістю. У добу гучних слів і порожніх пісень Семен Кац залишався вірним головному — людяності. Творчій проєкт фестивалю - Міжнародна театральна майстерня "Заходьте мужність і творчість!" до 90-річчя київського класика дитячої і дорослої бардівської пісні Семена Каца (автор ідеї Олена Алексєєва, режисер і ведучий Микола Чернявський) довів це ще раз. Доречний і актуальний переклад його пісень на українську мову (Ірина Козлова, Микола Чернявський, Олена Лисенко, Валерія Лисенко, Ольга Підлісна, Людмила Писаренко, Любов Купцова) лунав на фестивалі "не звисока, а з вишини". Саме тут була присутня сьогодні душа Семена Каца поряд з донькою Оленою і дружиною - Світланою. Семен Кац не був дисидентом. Але його пісні були правдиві, а отже – небезпечні. Його двічі розбирали на парткомі одного із заводів, де він на той час працював, «за виконання в молодіжному середовищі антирадянських пісень», понижували на посаді. У республіканській газеті його разом із кількома київськими авторами назвали «музичним халтурником, який співає на замовлення ЦРУ та ФБР». Хто зна, скільки ці знущання залишили шрамів на його серці... Семен умів розділити чужу радість та біду. У 86-му, через 10 днів після Чорнобильської аварії, вже співав дружинам та дітям працівників 4-го енергоблоку, тимчасово розміщеним у піонертаборі в Бучі. Це було дуже важко. Але після дитячих пісень Семена, після його доброї посмішки розгубленість і біль в їхніх очах змінилися надією та вірою у те, що життя продовжується. Хтозна, які шрами на серці додав йому й цей концерт… У Німеччині Семен Кац організував клуб пісні у Касселі, де він жив, і став зачинателем двох фестивалів авторської пісні – «Фульда» та «Більштайн». Але для нас, мабуть, важливіше те, що він першим почав запрошувати до Німеччини авторів спочатку київських, а потім із усієї України. Тож у Європі впізнали і полюбили наших бардів задовго до війни, багато в чому завдяки Семену Кацу. А його приїзди до Києва завжди перетворювалися на свято, і концерти збирали людей більше, ніж могли вмістити зали, тож люди слухали з відчинених вікон. Семен мріяв: «Щоби пісня хоч рядком єдиним, хоч на день пережила мене». У Німеччині його пісні продовжують звучати у виконанні доньки Олени, започатковані ним фестивалі продовжують син Митя та племінник Льоня. Не забувають про нього і друзі – київські барди. Але була одна незручність - пісні Семена написані російською, як і більшість бардівських пісень старих часів... І ось у рік його 90-річчя художній керівниці фестивалю Олені Алексєєвій прийшла щаслива ідея повернути їх на батьківщину по-справжньому, в українських перекладах. До цих перекладів доклали руку і серце організатори дитячих колективів, педагоги фестивалю, лауреати та почесні гості минулих років. Прості, на перший погляд, рядки пісень відкривали і глибокі смисли, і самобутню поезію. Учасники сперечалися, впадали у відчай, раділи спільним відкриттям. Але врешті-решт у всіх піснях постаралися зберегти дух та особистість автора. Адже вони водночас і автобіографічні – і про кожного з нас, вони чимало принесли і ще принесуть людям світла. У творчому проекті «Сонячного зайчика», як завжди, беруть участь на рівних і діти, і дорослі; і досвідчені виконавці, і початківці. - Театральна лабораторія це творчий проект, який ми присвятили Семену Кацу, - коментує керівниця фестивалю Олена Алексєєва.- Його пісні виконували підлітки, молодь., педагоги та керівники колективів з різних країн. Усі співали українською мовою. До фестивалю долучились не лише українці, які виїхали в евакуацію до інших країнаїн. Але й ті, хто народився і виріс за кордоном України, та прагне брати участь у нашому фесті. Таким чином ми популяризуємо українську культуру у світі, з одного боку. З іншого боку, підтримуємо зв'язок і залученість у нашу культуру тих, хто виїхав через війну. Відеоверсію цього творчого проекту дивляться у всьому світі. Тільки за перший після його оприлюднення день ми отримали вже більше 1000 переглядів тільки на Фейсбуці.

Галина та Леся Тельнюк провели чудову зустріч з учасниками фестивалю "Сонячний зайчик". Слухали розповіді та пісні. Дівчата відповідали на питання учасників фесту. Величезний інтерес та щире захоплення.

Вокальний дует «Сестри Тельнюк» — це більше, ніж музичний гурт. Це культурний феномен, який поєднує поезію і музику, інтелект і емоцію, традицію і експеримент. Їхня творчість є прикладом того, як мистецтво може бути водночас глибинним та відкритим, особистим і суспільним. За словами сестер Тельнюк, працюючи над програмою "Стусове коло", саме "Силу і хребет дав нам силу". Лесіна бандура щиро лунає і чіпляє за душу. Пісня на слова Василя Стуса "Господи, господи" перехоплювала дихання, емоції накрили з голови до п'ят, до кожного куточку душі. В аудіопросторі, де панує популярна музика, шоу та комерція, творчість сестер Тельнюк - виклик сучасності: бути актуальними, не втратити свою ідентичність, залишатися собою в час постійних змін. Коли слухаєш пісні сестер Тельнюк, починаєш не просто “насолоджуватись музикою”, а замислюватись — про землю, про слово, про те, що в нас є те, що кілька поколінь назад здавалося згубленим: гордість, гідність, голос. І саме це — великий внесок: вони повертають голос Україні, українській культурі, українському слухачів. Сестри Тельнюк є прикладом для молодих музикантів-авторів, що можна сміливо поєднувати жанри, експериментувати, витягати слово і робити з нього музику, не боячись бути “неформатними”. " Молоді митці, керівники і педагоги фестивалю дуже уважно слухали програму, а потім ставили неймовірно глибокі та живі питання сестрам Тельнюк. Величезне щастя, що "фестивальні діти" відчувають творчість і щирість Галини і Лесі Тельнюк, змогли доторкнутися серцями один до одного. "Музика підсвічує поезію" - гарні слова-відгук від Лілії Поливода на творчу зустріч "Навіщо озвучувати поезію музикою" відгукнулися у серцях сестер Тельнюк.

Окремо варто сказати і про зустріч із учасниками фестивалю письменника, поета, журналіста, телеведучого, музиканта, лідера рок-гурту "Декаданс", автора програми "Козацька звитяга" Валентина Терлецького. Його творчість — це синтез літературної глибини, музичної експресії та громадянської позиції. Як лідер рок-гурту «Декаданс», заснованого ще у 1992 році, Терлецький створив понад 200 пісень, що поєднують філософські тексти з енергією рок-н-ролу. Його романи — «Рок-н-рол, стакан, кохання», «Хроніки міських божевільних», «Хмарочос» — розкривають внутрішній світ митців, журналістів і музикантів, часто через призму парадоксів і культурної анархії 90-х. У поетичних збірках «Ключи от сумерек» та «Небесний оркестр» автор демонструє ліричну чутливість і здатність бачити красу в буденному. Його роман «Хмарочос» — це алегорія боротьби митців за свободу творчості у вигаданій країні, що дивовижно перегукується з реаліями сучасної України. Як телеведучий і автор програми «Козацька звитяга», Терлецький популяризує історію та героїзм українського народу, поєднуючи медіа з патріотичним вихованням. В рамках фестиваю Валентн Терлецький виступив із лекцією-концертом " Про Козацькі пісні, їхню історію та значення". Він відомий в Україні і за її межами дослідник козацької культури. У своїй лекції він підкреслив зв'язок між козацькою пісенною творчістю і сучасною бардівською культурою. Козацькі билини і балади у його виконання викликали щире захоплення в учасників зустрічі. деякі з еих вони співали разом попри онлайн формат заходу. Творчість Валентина Терлецького — це не лише мистецтво, а й форма спротиву, пошук ідентичності та заклик до дії. Валентин Терлецький — голос покоління, що не боїться бути щирим, бунтівним і глибоким водночас. Зустріч із таким митцем надихнула учасників фестивалю жити і творити.

- Творчі майстерні фестивалю – це фактично кузня талантів. Для цього на фестивалі працює міжнародна команда педагогів. Фахівці займаються з учнями. І саме за підсумками роботи майстерень, тобто як творча особистість змінюється в ході занять на фестивалі, визначаються переможці. Лауреати нашого фестивалю – це ті, хто вийде на заключний концерт офлайн. Призери – це ті, хто отримає дипломи. Ці дві категорії одержують Дипломі міністерського зразка. Ми ще маємо заохочувальні дипломи Дніпропетровського міжобласного відділення (ДМВ НСТДУ) Національної Спілки театральних діячів України та дипломи Запорізького Центру авторської пісні. У кожного переможця у дипломах персональне формулювання, бо кожен із них унікальний по-своєму. Жодних місць у нас немає! - пояснює Олена Алексєєва.- Дитяча творчість – це не спорт, саме тому у нас на фесті не дух конкуренції. а дух взаємної уваги, поваги, підтримки та зацікавленості в успіхах один одного. Як приклад, вона навела номінацію «ВИКОНАВЕЦЬ ПІСНІ» Лауреат: Толмачов Марк (м. Запоріжжя, гурток авторської пісні Закладу позшкільної освіти «Міський Палац дитячої та юнацької творчості» Запорізької міської ради, ТПО, Польща, м. Вроцлав, керівниця Алексєєва Олена Їванівна) - «За творчу багатогранність». Шулякова Анастасія (м. Запоріжжя, гурток авторської пісні Закладу позшкільної освіти «Міський Палац дитячої та юнацької творчості» Запорізької міської ради, ТПО, Польща, (Краків, Польша, керівниця Алексєєва Олена Їванівна ) - «Найкращий виконавець пісні». Призер: Толмачова Вероніка (м. Запоріжжя, гурток авторської пісні Закладу позшкільної освіти «Міський Палац дитячої та юнацької творчості» Запорізької міської ради, ТПО, Польща, м. Вроцлав, керівниця Алексєєва Олена Їванівна) –«За наполегливість в оволодінні мистецтвом авторської пісні». Лаврентьева Діана (м. Запоріжжя - Канада, Квебек, м. Сент-Ламбер, дитяча бардівська студія «Afinando», керівниця Лавретьєва Поль-Ів Катерина) –«За точність музичної інтонації». - Прагнули унаочнити зв'язок пісень через покоління : від козацьких через творчість Семена Каца, якого ми визнаємо одним із представників української бардівської класики, до творчості сестер Тельнюк, як вершини співаної поезії в Україні, - відмітила Олена Алексєєва.- У такий спосіб залучаємо підлітків і молодь опановувати бардівське мистецтво. Фестиваль “Сонячний зайчик” завершився, але всі, хто долучилися до цієї творчої спільноти, вже з нетерпінням очікують нових зустрічей.