У Запоріжжі анонсували епоху Відродження у храмі Мельпомени

- Сьомий місяць на посаді, але здається, що я тут завжди, – так із усмішкою розпочала свій виступ Наталія Власова. - Ми системно підійшли до організації роботи. Зараз театр працює злагоджено, а наш колектив поповнився 35 новими фахівцями. Наразі в театрі працюють 207 осіб – від артистів до технічного персоналу. За цей час вдалося не лише зберегти творчий потенціал театру, але й суттєво розширити репертуар. «Ми починали сезон із 13 вистав. Зараз їх уже 45, і це свідчення колосальної роботи. Відновлені такі постановки, як «Тев’є-молочник» та «Гетьман Мазепа», створено новий концерт «Музика вільних», – зазначила пані Власова. Також у театрі з’явилася літературно-драматургічна частина, яку очолила поетеса, драматург Наталія Ігнатєва. Це важливий крок для академічного театру, адже тепер ми маємо змогу працювати над унікальними текстами, що відповідають нашому часу, – додала директорка. – У нас з’явилися свої постійні глядачі, - каже заступник директора Тамара Камлік, - вони приходять на одні й ті спектаклі по декілька раз, бо знають, що у нас грають по два состави. Вдалося долучити до наших мистецьких програм військових, переселенців з окупованих територій і що дуже важливо – школярів та студентів, бо саме вони – наше майбутне. Учасники презентації відмітили, що у театрі зараз справжнє шалене творче колесо: маса завдань, починаючи від організаційних і завершуючи творчими. Тільки-но завершили підготовку до творчого вечора Ольги Беженарь, а вже на черзі – поетичний театр. Особлива увага - відродженню поетичного театру, який стартує 9 березня в межах Шевченківських днів. Митці прагнуть показати Шевченка сучасного, переосмисленого, але без зайвого просвітництва. Завдяки молоді, яка прагне грати, співати й імпровізувати, класика оживає й отримує нові сенси. Ольга Беженарь, заслужена артистка України, бандуристка та вокалістка, продемонструвала частину свого унікального репертуару. Її талант вражає не лише класичним виконанням, а й новаторським підходом. «Музика – це те, що дарує надію, навіть у складні часи», – сказала пані Ольга. 30 січня на глядачів чекає її творчий вечір, прем’єра яскравого концертного дійства. В ньому візьмуть участь друзі та колеги бандуристки. Ольга підкреслила, що концертна програма включатиме нові твори для бандури з оркестром, зокрема композиції В'ячеслава Тодики. «Бандура – це інструмент, який розвивається, як у технологічному аспекті, так і в репертуарі. Дуже важливо, що композитори продовжують створювати нові твори, і ми з радістю їх представляємо, – наголосила артистка. Тамара Камлик, заступниця керівника театру, звернула увагу на стан творчого колективу: - Після складного періоду, коли театр фактично зупинився, Наталія Федорівна вдихнула нове життя в нашу роботу. Ми не лише зберегли досвідчених фахівців, але й активно залучаємо молодь, – зазначила пані Тамара. Особливу роль, за її словами, відіграє глядач: «Наші вистави відвідують тимчасово переміщені особи, сім’ї військовополонених, військові. Театр став хабом психологічного розвантаження. Після кожного виступу ми відчуваємо, що культура має жити, навіть у такий важкий час, – поділилася Тамара Іванівна. Говорячи про плани, вона додала: «Ми не тільки стали майданчиком для інших театрів, а й прагнемо гастролей і участі у театральних фестивалях, адже театр без репертуару, глядача і гастролей – це просто будівля. Ми відвідаємо Кам’янське, Дніпро, а згодом і Київ. Український театр повинен звучати на повну силу». У 2025 році театр готує одразу кілька прем’єр. Режисер Віктор Попов працює над виставою «Мати» за п'єсою Карела Чапека. Це буде неординарне дійство, яке змусить глядача і поплакати, і замислитися, але водночас подарує надію. Ще однією яскравою подією стане музична вистава «Танго. Кавер-версія», прем’єра якої відбудеться до Міжнародного дня театру. Театр також відновив роботу в спілці театральних діячів України, що дозволило долучитися до конкурсів і фестивалів. Вистави «Тіні забутих предків» і «Людожерчик» вже пройшли в другий тур конкурсу «Січеславна». Однак, як і багато інших українських театрів, заклад зіткнувся з нестачею професійних вокалістів. Пошуки їх поширили по всій Україні. Завдяки старанням заступника директора театру Сергія Пелюка провели міжнародний конкурс пам’яті Квітки Цісик, щоб відкрити нові імена. Театр стикається і з низкою технічних проблем. Керівник зізнається, що технічний стан сцени і обладнання залишає бажати кращого. «Наш світловий пульт, розрахований на 8 років, працює вже 16. Круг сцени повністю зношений, а новий механізм коштує близько 1,5 мільйона гривень. Шукаємо підтримку у партнерів з Європи, пишемо листи посольствам. На жаль, ми не можемо розраховувати лише на квиткові доходи, адже багато наших глядачів – це люди, які потребують підтримки». - Завдяки таланту і креативності колективу навіть прикраси для новорічного фоє було створено власноруч. Наші майстрині виготовили ляльки-мотанки, розписали ялинкові прикраси петриківським розписом, а гілочки калини зробили з підручних матеріалів. Це приклад того, як натхнення перетворює прості речі на щось унікальне, — розповідає Наталія Власова. - Ми працюємо, щоб дарувати людям радість та емоції, створювати вистави, які надихають. Незважаючи на складнощі, творчі люди завжди знайдуть вихід і зможуть створити справжнє мистецтво навіть із найменшими ресурсами. Театр Магара продовжує розвиватися, попри всі виклики. Його команда демонструє приклад натхненної праці, готовності до змін та любові до свого глядача. На згадку про чудову теплу зустріч журналістів з командою театру Алла Шамрай, радіожурналістка з Енергодару, від всієї нашої спільноти подарувала театралам чарівні мотанки-хороводниці, які допомагають досягти рівноваги та підняти настрій.