«Український Всесвіт» у великодніх писанках закарбували запорізькі Берегні

В коворкінгу Запорізького Центру журналістської солідарності НСЖУ на зустріч з медійниками вже вкотре приходять громадські діячі, цікаві особистості нашого краю – обговорюють свої проблеми і досягнення, спілкуються з журналістами. Це стало ще однією цікавою гранню роботи Центру, коли він діє як громадський простір. ГО «Запорозькі Берегині» на чолі з тележурналісткою Оленою Шевчук презентували свою нову колекцію писанок «Український Всесвіт», де кожна робота – це вишите дерево роду, життя – найпотужніший символ України. А на зворотньому боці писанки – вишиті цитати відомих українських письменників, митців. Голова організації Олена Шевчук розповіла, що розпочали майстрині роботу над вишитими писанками ще у 2022 році.

- Тоді першу колекцію ми подарували Запорізькому госпіталю. Прикрасили дерева біля будівлі і я сказала, що після Великодня всі, хто хоче - медпрацівники, поранені - візьмуть собі писанки на пам'ять, собі не залишили жодної. У 2023 році продовжували вишивати писанки. Ми дарували їх нашим храмам - католицькому, вірменському, нарешті зробили колекцію для православного храму, де кожного року прикрашаємо велику арку. Минулого року вирішили створити щось незвичайне для нашого міста, таке, чого не було ні у кого. Кожна писанка колекції символізувала окуповане місто Запорізького краю . Тобто, писанками створили таку мапу Запорізької області, де були Мелітополь, Бердянськ, Пологи, а також й неокуповані населені пункти біля лінії фронту, які потерпають від обстрілів. Виставка тривала у Запоріжжі декілька тижнів і був фурор. Приходили люди з окупованих міст, тримали писанки, плакали, фотографувалися. І ми зрозуміли, що кожного року можемо чимось дивувати, не дивлячись на то, що поруч війна, ми живемо під обстрілами. Але краса повинна залишатися, а наші традиції повинні жити. Коли вирішували, яку колекцію будемо створювати на цей Великдень, у мене виникла думка, що ми повинні продовжувати наш рід, Україна повинна розквітати. Найпотужніший оберіг - це дерево роду, як кажуть - вічна квітка, тому ми вишили таку колекцію. Ідея моя, а керівником проєкту - Людмила Гармаш, яка більше всіх вишила писанок, на яких дерево роду, дерево життя, а на зворотньому боці - цитати великих українських поетів, письменників і діячів.»

Для майстрині Людмили Гармаш тема «Дерево роду» пройшла, як кажуть, крізь серце, вона з великою радістю сприйняла цей проєкт. - Вишиваю дерево життя з 2015 року, бо це код сили. Цьогоріч зробила 19 великих яєць. Своїм ентузіазмом захопила оточуючих, вишивати почала вчителька та учасники курсів з української мови. І навіть 87-річна моя матуся також вишила 10 маленьких яєць і дерево життя. Заступниця голови ГО «Запорозькі Берегині» Лариса Середа розповіла про власні унікальні писанок, створених на темному фоні, що символізує нашу родючу українську землю. - Щоб ніяка біда, напасть не прийшла до родини, здавна наші предки закопували писанку в землю, ховали у хліву. Захисні писанки з деревом життя, бо я, як і усі українці, прагну захисту для нашої України, Запоріжжя, області. І вишила слова пісні Ніни Матвієнко «Ой, роде мій красний, роде мій прекрасний, не цураймося, признаваймося, бо багацько нас є…» Цього року до «берегинь» приєдналась волонтерка Марина Широка, вона зробила дві писанки у техніці «вибійка», за допомогою штампів. Це стародавня українська техніка, мабуть ще з 16 століття, її перейняли з японської культури, що добре прижилася у нас, й стала популярною. Кожна майстриня працювала з великим натхненням, вишивання для них стало сенсом життя, що надихає. Створюючи свої шедеври, вони не шкодували кольорів, розквітчували яєчка-вишиванки, робили їх різнобарвними, як наша чудова Україна. Талановита Надія Ткаченко професійно вишиває рушники. ЇЇ внесок - чудовий весільний рушник, з авторським деревом життя. «Це символ роду, що передається з покоління в покоління, наша історія, наш родовід, що поєднує минуле з теперішнім часом і майбутнім.» Вишивальниця наголосила на важливості збереження традицій, навчанні молоді, щоб зберігався генетичний код української нації, який об'єднує нас з кожним роком з новою силою. Журналістки-майстрині Алла Шамрай з Енергодару та Світлана Костюк подарували колежанкам по ремеслу ляльки-мотанки дзиги, які приносять радість та заспокоюють, і тепер з успіхом використовуються на психологічних тренінгах в Центрі журналістської солідарності і обласній лікарні.

Виставку «Український Всесвіт» та колекції минулих років запоріжці побачать в Інклюзивній бібліотеці на Великодні свята.