- А згодом, у 2004 році мене запросили до Коломиї, де у Музеї писанкового розпису я презентувала свою першу виставку «зернових писанок», яка отримала багато схвальних відгуків. Це для мене було дуже високим визнанням, - розповіла Наталія Бабенко. – Потім був Всесвітній з’їзд писанкарів у селі Космач - одному із центрів мистецтв та ремесел Гуцульщини, що в Івано-Франківській області. Там же згодом відбулися перший Міжнародний фестиваль «Великдень у Космачі» і другий Всесвітній з'їзд писанкарів. Я чула схвальні і навіть дещо здивовані відгуки, що, мовляв, із Запоріжжя, яке не мало власної помітної історії писанкарства, майстриня привезла такі роботи. І дуже раділа з того, що можу прославити своє українське місто, яке люблю, і хочу, щоб тут відроджувались і розвивались наші давні ремесла і декоративно-вжиткові мистецтва, бо це – душа запоріжців – творча, вільна і сильна.
Пані Наталя створила ще одну власну унікальна техніку, яку майстриня називає «малювання нитками», яка, за її словами, з’явилась випадково, під час локдауну. Свою нову колекцію Наталія Бабенко розширила з початком повномасштабного вторгнення. Перша її робота, створена під час війни, - «Дерево життя і маки», що символізує силу України. За словами майстрині, «Запоріжжя – потужне, патріотичне і незламне місто, яке робить все для Перемоги. А творчість додає поштовх для нових проєктів».
Про свою колекцію великодніх писанок розповіла і майстриня з вишивки Віра Лобач. Ці роботи журналісти мали змогу бачити і під час презентації виставки «Запорізький край у писанці», яку представили майстрині ГО «Запорозькі берегині» у Центрі журналістської солідарності Запоріжжя напередодні свята. Вишивкою пані Віра займається давно, у її творчому доробку є також вишиті рушники і сорочки-вишиванки.