Знання історії – це багнет у боротьбі за незалежність України

Володимир Білінський 40 рокїв зводив мости і 35 років займався історією України. Зазначену книгу він написав доказово, посилаючись на 199 джерел. Цитую другий том - «Україна- Русь, князі Галицько-Острозькі» його післямову від ст. 2471 : «Варто пам`ятати, що кращі сучасні великі науковці Європи та США, наприклад Едвард Кінан (професор Гарвардського університету), вже давно наполягають на перегляді московських історичних міфів, або, в крайньому разі, їх визначенні та наукової фіксації, що звільнить російську та українську науки, як і світову, від великої кількості запущених туди «доважків брехні». Отоді московські президенти путіни не розповідатимуть усьому світу про катерининські вигадки ХУІІ століття типу «малоросія», бо чітко знатимуть, що у Х-Х1 століттях, коли ще не було москви, українські (руські) князі зі своїм народом уже обживали південні землі сучасної України – Русі, а майбутні московити до того не мали жодного стосунку. Вони ніколи не входили до складу Русі, а вкрали своє сучасне ім`я «русские» тільки 1721 року, коли Петро 1 видав указ від «22 октября 1721 года… после торжественной церемонии по поводу Ништадского мира, когда канцлер Головкин от имени Сената… предложил Петру 1 принять титул Императора Всеросийского». Тільки після того указу московія почала зватися російською імперією, а московити – росіянами. Зазначимо: майже всі держави Європи в ті роки відмовилися визнавати те московське вигадане ім’я. Саме український князь Василь Красний Острозький із династії Рюріковичів та роду Данила Галицького у 1421 році заснував на березі Чорного моря міста – фортеці : Кочубеїв (сучасна Одеса) ,Чорноград (сучасний Овідіополь) , Маяк (сучасне село Маяки), Караул, Балабки (сучасне село Барабой ), що засвідчив посол королів Англії та Франції Гільбер де Ланноа».