Безпечна професійна діяльність – запорука якісної журналістики

«Ми з вами вже звикли працювати в екстремальних умовах. Тривоги, обстріли, загострення небезпеки, економічна криза – це вже реалії, нашого сьогодення. Тож маємо ділитися досвідом і через нашу професійну спільноту напрацьовувати заклик до міжнародної спільноти та структур, щоб впроваджувалися рішення для безпеки життя і здоров’я журналістів», - зазначив, відкриваючи конференцію, голова НСЖУ Сергій Томіленко Центри журналістської солідарності НСЖУ, один з яких успішно працює у Запоріжжі, зорієнтовані на надання максимальної допомоги журналістам в умовах війни. Це безпечний простір, прокат бронежилетів, шоломів, доступ до техніки та безпекових сервісів. За словами Сергія Томіленка, цей протокол безпекових ресурсів визнається експертами ЮНЕСКО як флагманська ініціатива – безпечні місця для журналістів в зонах конфлікту. Досвідом щоденної роботи в умовах війни на конференції поділилися і запорізькі журналісти. Зокрема. кореспондентка Суспільне Запоріжжя Анастасія Потапенко наголосила, що цього літа ситуація на Запоріжжі стала значно небезпечнішою через активне застосування дронів — від FPV до апаратів на оптоволокні. За словами журналістки, сьогодні кожна виїзна зйомка вимагає додаткових заходів безпеки. Обов’язковим став детектор дронів, який допомагає зрозуміти рівень небезпеки й дає кілька хвилин для ухвалення рішення. «Він не захистить нас, але дає змогу зорієнтуватися і зберегти життя», – підкреслила вона. Медійники регіону завжди працюють у бронежилетах та шоломах, проте навіть це не гарантує безпеки. «Окупанти не розрізняють, чи це журналіст, чи військовий. Вони бачать людину в бронежилеті й вважають її ціллю. Тому ми радимо маскувати захист, накидаючи зверху звичайний одяг», – зазначила Анастасія. Попри страх та постійні ризики, знімальні групи продовжують працювати на передовій. «Якщо наш матеріал може вплинути хоча б на одну людину – цього вже достатньо. Ми мусимо висвітлювати життя цивільних у прифронтових громадах, бо саме ці історії здатні змінювати життя й викликати емоцію», – додала медійниця. Про етику і психологію війни: коли сенсація коштує життя, говорила керівниця релокованого медіавидання «РІА Південь» (раніше «РІА Мелітополь») Світлана Залізецька. Вона знає про це не з теорії. Її редакція евакуювалася з окупованого Мелітополя і тепер працює в Запоріжжі, але й далі висвітлює життя на тимчасово окупованих територіях. «Якщо людина не хоче називати своє прізвище, показувати своє обличчя, то в жодному разі її не змушувати. Тому що навіть якщо вона виїхала, в неї можуть бути родичі в окупації, і до них прийдуть з обшуками тільки через те, що десь побачили цю людину», – ділиться досвідом Світлана. Про те, як змінилася в роки війни тематика випусків місцевих друкованих ЗМІ, - розповіла на досвіді свого видання головний редактор газети «Голос Гуляйпілля» Тетяна Велика. Надзвичайно слушними і корисними для журналістів були і поради пресофіцерки 44-ої механізованої бригади ЗСУ, до війни – запорізької журналістки Анастасії Шевченко. Як наголошував Сергій Томіленко і всі учасники безпекової конференції, розмова і дискусії були максимально практичними і корисними. Значну роль у цьому відіграв і досвід наших запорізьких журналістів, які щодня працюють на лінії вогню і на прифронтових територіях, доносячи суспільству правду про війну, документуючи злочини російських загарбників і створюючи літопис героїзму українського війська, всього народу у боротьбі за перемогу над ворогом і свободу України.