“Литовський щоденник”: Sveiki, пане Президенте!

Що ж, не очікуючи присуду історії, 10 січня о 15.30 ми прийшли до Президентського палацу Литви - на майдан С.Дауканто (колись цей майдан звався “plaс Napoleona”, а за радянських часів - “площадью Кутузова”). Попри те, що візит Володимира Зеленського був “неоголошеним” й інформації про цю зустріч подавалося обмаль (у Фейсбуці - на сторінці Президента Литви Гітанаса Науседи), та натовп зібрався чималий. Особливо багато було молоді. Я звернула увагу на хлопчика років дванадцяти з українським прапором на плечах і двох малюків із жовто-блакитними прапорцями. Вони прийшли на майдан із мамою. Українці? Ні, литовці. А от і українка. Запитую: звідки вона дізналася про цю акцію? Каже, вранці оголосили в українській школі, де вчиться її дитина. Інші наші співгромадяни, котрі зібралися на майдані перед Президентським палацом, отримали інформацію в Українському центрі, що міститься в Університеті Вітовта Великого. До речі, надвечір саме там Володимир Зеленський і Гітанас Науседа зустрілися з 400 представниками української громади, дипломатами й науковцями. На цю зустріч можна було записатися, але зробити це я не встигла. Під час візиту у Вільнюс Володимир Зеленський обговорив із паном Науседою та литовськими посадовцями питання прискорення інтеграції нашої країни до ЄС і НАТО, проблеми координації зусиль європейських держав у протистоянні рашистській агресії, потреби ЗСУ щодо протиповітряної оборони, співпрацю у виробництві дронів і засобів радіоелектронної боротьби... Причому, саме 10 січня стало відомо, що Литва виділяє Україні ще один пакет військової допомоги на 200 мільйонів євро. На майдані Дауканто бурхливу реакцію викликав початок промови Володимира Зеленського, який заговорив... литовською мовою. Та й узагалі під час виступів Зеленського і Науседи часто лунали оплески і схвальні вигуки. Їх обох можна було бачити на екранах, встановлених обабіч палацу. Але навряд чи я зможу похвалитися онукам, що в цей день добре розгледіла Володимира Зеленського на власні очі. Зовсім упритул до намету, де виступали президенти, натовп не підпустили. Посередині вільної смуги розмістилися фотокореспонденти й телевізійники. Усе ж ситуація здавалася мені небезпечною. Стільки випадкових людей у безпосередній близькості від Президента України, на якого “точать зуби” ворожі спецслужби! Пригадалося, як у Запоріжжі у мирний час Віктор Янукович відкривав обласний перинатальний центр. У двір тоді не допустили нікого, крім чиновників, журналістів і перевіреного медперсоналу. Довелося пройти крізь рамку металошукача. Фото- і телекамери розбирали на частини. Рідкісний був боягуз наш горезвісний екс-президент... Треба віддати Зеленському належне: він не такий. А литовка, яка запросила мене на майдан, зі співчуттям і повагою зауважила, що майже два роки війни далися йому нелегко: хрипкуватий голос, змарніле обличчя... “Він змужнів”, - підсумувала жінка. Змужніли і наші захисники в ЗСУ. Їм би тільки зброю! Упевнена, насамперед про це знову говоритиме Президент України під час своєї поїздки в країни Балтії: з Литви він мав відправитись у Латвію й Естонію. Постскриптум У Вільнюсі відновили понеділкові мітинги на підтримку України біля пам’ятника князю Гедемінасу. Їх не збирали майже місяць через хворобу організаторів і різдвяні свята. 8 січня стояв 17-градусний мороз, але люди усе-таки прийшли. Перед мітингарями виступала Посол Канади у Литві. Якби ж то їхня стійкість стала тією краплиною, що змусить, нарешті, Канаду надати обіцяну ще рік тому військову допомогу Україні! Віталіна МОСКОВЦЕВА-ДОРОШЕНКО, “Запорізька правда”