- На знімках зафіксована робота рятувальників Запорізького гарнізону, які здійснили сотні виїздів на прифронтові території Оріхова і Гуляйполя, а також Запоріжжя, аби ліквідувати наслідки ворожих обстрілів і "прильотів". Кожен момент з цих фотографій пам’ятаю та можу розповісти про події, які відбувалися тоді. Така в нас робота, що здебільшого доводиться закарбовувати емоції страху, втрати, розпачу, ненависті, втоми, тож намагаюся на це дивитися крізь екран камери та менше пропускати крізь себе.
- Кожен вдалий кадр – це відчуття моменту та правильно підібраний ракурс. Це щемливі спогади, адже когось, на щастя, під час надзвичайних подій вдалось врятувати, а когось, на жаль, ні. Тому емоції і радісні, і сумні водночас. Поруч із людьми потерпають від ворожих обстрілів і тварини. Багато котиків та песиків залишаються на прифронтових територіях, вони також чекають на рятувальників, які регулярно привозять їм корм від волонтерів – ці зворушливі моменти також потрапили на мої світлини, - розповідає Ганна Логвіненко.
- Цікаво, що представлення авторкою кожної світлини стало водночас і професійним навчанням для всіх учасників заходу. Бо ж фотокореспондентка, коментуючи зупинені миті, розповідала паралельно, як правильно вибрати ракус і фокус, які тонкощі і правила фотофіксації подій на прифронтових територіях та на місцях надзвичайних ситуацій. Зупинилася і на тому, як, фотокореспонденту, прагнучи виразності і оперативності фотозйомки, не порушити принципи журналістської етики та чисто людські норми моральності. Окремо Ганна звернула увагу колег і на правила безпеки під час виконання професійних обов’язків, що дуже важливо. Бо саме їх дотримання одного разу врятувало від серйозної небезпеки і саму Ганну Логвиненко.