Маю право дихати

- Мамо, не маю, чим дихати, - дівчинка років п’яти, яка ще мить тому весело гралася із однолітками на дитячому майданчику, буквально впала на руки молодій жінці. А та поспіхом стала шукати у сумці «Венталін». І діставши заповітний інгалятор кілька разів вприснула дитині до ротика рятівну рідину. - Дихий, дихай… зараз все буде добре, - заспокоювала вона донечку. Але тривога не полишала її. Адже, хто знає, може доведеться і швидку викликати. Таке теж буває. - Зараз багато ПИЛУ в повітрі, перевищує норму в 1,5 разів, бачила в інтеренті інформацію обласного центру гідрометеорології, - намагається підтримати занепокоєну маму інша жінка, що тут також бавилася із своєю дититною.- А ще у нашому повітрі повно іншого хімічного бруду - азоту, формальдегіду, діоксину, тощо. Радять найближчими днями робити вологе прибирання та тримати вікна зачиненими. І це ще амброзія не зацвіла. Ми тоді без інгалятора не виходимо на двір. Подібні ситуації у Запоріжжі – доволі звичайні. Особливо тяжко стає тоді, коли погода змінюється на хмарну. Важкі хмари притискають повітря до землі і не дають викидам від виробництва потужних металургійних підприємств піднятися у вищі шари атмосфери. Тоді пил і бруд, хімічні речовини заповнюють весь простір, яким ми, власне, дихаємо. У запоріжців навіть свій жарт гіркий з цього приводу є: коли вітер дме з правого берега на лівий, то дихають і сміються жителі правого берега, а коли навпаки, - то лівого. Втім, ми вже давно БАЧИМО, чим саме дихаємо. Ця проблема виникла не вчора. І не пов’язана з війною - просто вона загострила всі наболілі питання. І екологічна проблема – в їх числі.

- Це дійсно вкрай гостра проблема для Запоріжжя. Бо наше місто - територія екологічного лиха, - констатує Тетяна Ярмохіна, активістка громадської ініціативи «Маю право дихати» і членкиня «Екокоаліції». – У нас тут кожний другий – астматик. Ми на першому місці в Україні за показником смертності населення від онкологічних захворювань органів дихання. Тож десятками років намагаємося вирішити її, адже для нас це фактично питання життя і смерті, але радикально зрушити щось не вдавалося. Бо винні у ній металургійні гіганти завжди знаходили шпаринки, щоб убезпечити себе від так званих «зайвих витрат» на ефективні «екологічні заходи». Зазвичай обходилися чимось доволі малозатратним «для галочки». Їхній головний аргумент,- мовляв, ми «містоутворюючі підприємства»,- давав їм карт бланш на подальшу шкідливу для навколишнього природного середовища діяльність.

У Запоріжжі люди починають буквально задихатися, коли настає час цвісти амброзії. Тоді кількість викликів швидкої допомоги за показником задухи буквально зашкалює. Терапевтичні стаціонари переповнені.

- Боротьба із амброзією полягає у радикальному зменшенні площі заражених нею територій, - пояснює активіст громадської ініціативи «Запоріжжя без амброзії», а також ГІ «Маю право дихати!» і член «Екокоаліці» Микола Ралик. - Саме збільшувати площі територій, на яких амброзія тотально знищується щороку,- наголошую, не коситься, а знищується!- і потрібно для вирішення проблеми.

«Екокоаліція» пропонує вельми ефективний план боротьби із карантинними рослинами у Запоріжжі. Зокрема, мова про те, щоб знищувати амброзію радикальними методами ще до появи насіння (до середини серпня) впродовж 10- ти років поспіль, поки не проросте більшість насіння, яке ще залишається в грунті. Кошти на цю боротьбу, за словами екоактивісти, передбачають у міському бюджеті щороку. Влада повідомляє про мільйонні видатки на боротьбу з амброзією і не звітує про результати, які можна перевірити. Тож який зиск громаді від такої витрати коштів? Звіти про кількість пилку амброзії чи кількість захворювань на алергічні хвороби не є об'єктивними, бо кількість пилку залежить, зокрема, від напряму вітру і погодних умов, а кількість захворювань на алергічні хвороби залежить не лише від інтесивності цвітіння амброзії. – Громадськість хоче взяти на себе контроль за ефективністю використання бюджетних коштів на боротьбу з амброзією, - зазначає Микола Ралик. - Ми нанесемо на карту всі ці території і в середині серпня, саме перед цвітінням амброзії, проконтролюємо, які території реально очищені. Тоді й покажемо громаді результат. І це може стати тією точкою опори, завдяки якій ми зможемо зрушити проблему амброзії. Амброзія полинолиста однорічна рослина і поширюється лише насінням, отже важливо її знищити до того, як вона сформує насіння. В Запоріжжі, це кінець серпня. Тому активісти вимагають від міської влади щорічного звітування перед громадою до 15 серпня про кількість територій в місті, де амброзія на середину серпня знищена радикальними методами. -За всі роки, що ми боремося у Запоріжжі із амброзією, НІ РАЗУ влада не прозвітувала про загальну площу територій, на яких її знищено. А це єдиний об'єктивний маркер ефективності витрачання на це бюджетних ресурсів, - зауважив Микола Ралик. - На нещодавній зустрічі із керівництвом міста обговорили цю ситуацію. Запропонував нинішнього року до середини серпня показати громаді карту міста, де амброзію знищено, а ми, громада, допоможемо владі контролем, щоб на цій карті була лише правдива інформація. Сподіваюсь, нарешті це стане початком системного очищення міста від амброзії.

Власне, громадська ініціатива «Маю право дихати!» сформувалася із окремих екологічних рухів, коли у 2020 році у Запоріжжі відбувся екомітинг і ухвалив відповідну резолюцію із закликом до влади зобов’язати підприємства-забруднювачі ухвалити програми поетапного зниження кількості шкідливих викидів в атмосферне повітря.

- Ми діємо з власної ініціативи і на волонтерських засадах, - розповіла Тетяна Ярмохіна. – Бо нам не байдужа доля наших дітей і онуків. Нагадаю, що програму з поетапного зниження викидів мали презентувати громаді ще в грудні 2020 року. Але лише після того,як ми зібрали 25тисяч підписів під петицією до Президента з вимогою припинити травити запоріжців, було фактично розпочато її розробку. Над нею працюють у НДІ ім.. Марзлєєва. Та допоки її ще немає. Між тим, підприємства-забруднювачі у Запоріжжі вже намагаються отримати нові дозволи на викиди на наступні 7(!) років. Ми ж проводимо громадські слухання з кожним із них окремо і вимагаємо щонайменше включити у їхні зобов’язання чіткі наміри про впровадження положень зазначеної програми, щойно вона буде розроблена. Запоріжжя задихається від заводського смогу. Це наш шанс змінити ситуацію. Ми маємо відстояти своє право дихати чистим повітрям. Побратим пані Тетяни з «Екокоаліції» Микола Ралик зауважив, що згадана тут резолюція «Маю право дихати!» мала визначальний вплив на подальший перебіг подій. У 2022 році, влітку, депутати Верховної Ради внесли відповідні зміни у ст.11 екологічного закону. - Тоді, у 2020 році, нас не підтримували екоактивісти з інших міст. Вважали, що ухвалення рішення про поетапне зниження викидів на державному рівні, то є казочки, - згадує він. - Єдині, хто тоді нас підтримував на рівні Києва хоч трохи, - це частина народних депутатів від Запорізької області. Врешті, через два роки Верховна Рада ухвалила згадане рішення.

Громадськість Запоріжжя наполягає на тому, щоб нова програма з поетапного зниження викидів базувалася б на конкретних наукових дослідженнях і могла б, в результаті, гарантувати відсутність перевищень гранично допустимих норм викидів у фактичних замірах атмосферного повітря. Мова про наявність у повітрі, яким дихають запоріжці, пилу, фенолу, формальдегіду, сірковуглецю та інших шкідливих речовин.