Не ховатися, а готуватися

Альберт Павлов – відома і шанована у Запоріжжі людина: щирий благодійник, очільник БФ «Щаслива дитина», багатодітний батько, голова дитячого будинку сімейного типу і законослухняний громадянин. Тож, - щойно повернувшись в Україну у червні 2023 року після евакуації свого ДБСТ за кордон, не став ухилятися від спілкування із ТЦК.

«Зараз багато пишуть про ТЦК (колишні військомати) - одні про порушення з боку цих установ, інші - про те, що під час війни ТЦК не треба чіпати та критикувати. Але жодна державна установа не може мати імунітет від критики з боку суспільства. Інакше ця установа може стати неефективним монстром, якому буде начхати на права людини. Я ж отримав свій негативний досвід спілкування з цією структурою. Маю надію, що у когось він більш позитивний», - поділився він наболілим. Мова про те, як він спочатку звернувся до ТЦК у м. Бровари, де тимчасово розмістилась його велика родина, а потім через переїзд до Чернівців «знову наступив на ті ж самі граблі». Довелося пройти безліч випробувань попри те, що мав відстрочку за сімейними обставинами одночасно за 3-ма пукнтами (як багатодітний, як батько ДБСТ та як опікун недієздатної особи). Спочатку 4 дні проходив ВЛК. Потім знову пішов до ТЦК. Але з першого разу його не прийняли. Порадили приходити о 3 ночі займати чергу (тобто записатися на якийсь неофіційний листок, який тримає той, хто перший прийшов). Врешті потрапив на прийом до офіцера, який пояснив: треба спочатку стати на облік, а потім вже подавати документи на відстрочку. Ще 2-3 тижні він ставав на облік. Потім 2-3 тижні подавав на відстрочку. Нарешті, через десь 2 місяці після першого звернення таки отримав документ про відстрочку, який діяв ... лише кілька тижнів, до кінця дії військового стану. Перед переїздом з Броварів до Чернівців ще раз відстояв чергу десь 2,5 години щоб знятися з обліку. Йому повідомили, що треба стати на облік у Чернівцях протягом 7 днів. Це видалося доволі непростим завданням, тому що знімався він з обліку за 3 дні до переїзду, і треба ще врахувати вихідні дні, і те, що переїзд великої родини - це непроста справа. Але десь на 7 день прийшов до ТЦК у Чернівцях з наміром стати на облік. Там наполягли, що треба спочатку переоформити довідку ВПО. Звернувся за довідкою ВПО, чекав її декілька днів, з урахуванням вихідних. Нарешті, отримав нову довідку ВПО, та відразу звернувся до ТЦК. І тут почалось цікаве, мовляв, що з тобою робити, треба платити штраф за те, що пізно стаєш на облік. Пояснення про логістику цього переїзду не хотіли слухати, лише з 5-го разу зміг щось пояснити. Потім сказали чекати якогось начальника. Той начальник сказав чекати ще більшого начальника, якого до 18 години так і не дочекався. Також, почали знову направляти на ВЛК, хоча він вже мав таку довідку, дійсну один рік. Пояснили, що ця довідка не має правильної печатки. Цей неприємний досвід залишив у нього на душі гіркий осад. «Це треш та постійне приниження людської гідності, - підбив риску Альберт Павлов.- . Постійні питання: «Що ти приніс? Чому цього документу немає?» Хоча приношу документи згідно з їх запитом. «Чому так пізно? Не чекайте, вас вже не приймуть!» І це після 2-х годин чекання. Це якийсь совок. І нагадує мені тупість, крізь яку я проходив 22 роки тому під час моєї строкової служби ще в радянській армії. І головне - ці постійні безглузді втрати часу сотень людей. У мене відчуття, що після повернення в Україну я проводжу у військоматі більше часу, ніж з моїми дітьми. Хочеться запитати: для чого ви це робите? Навіщо ви ганяєте людей, які мають законну відстрочку, по колу? Навіщо завантажуєте самих себе, лікарів ВЛК, лабораторії додатковою роботою? Навіщо найтупішим способом віднімаєте час у людей? Чи це якось допоможе нашій країні? Якщо по закону ви не можете призвати певні категорії людей, навіщо ви труїте їх життя та поводитесь з ними, як з кріпаками? Ми не хочемо відчувати себе кріпаками в своєї країні». На жаль, ця історія не є винятком. Аналогічні неприємні ситуації виникають у різних містах України. Подекуди стаються й інциденти з нанесенням тяжких тілесних ушкоджень, коли працівники ТЦК вдаються до побиття потенційних призовників. І у Запоріжжі, в тому числі, стаються різні неприємні випадки за участю представників ТЦК. Колега авторки цих рядків буквально на днях поскаржилася, що біля її будинку вже з самого ранку чатують «тилові військовослужбовці» і всім чоловікам, які у цей час виходять на роботу, вручають повістки. А декількох «спакували» і забрали із собою. У соцмережах регулярно викладають свої рілси свідки аналогічних подій. А потім спільноти з обуренням їх обговорюють. І це аж ніяк не сприяє мотивації для українців мобілізуватися на захист своєї Вітчизни.

Щодня з фронту надходять тривожні вісті. Наразі 78 відсотків, зокрема, території Запорізької області окуповано російськими загарбниками. У районі села Роботине (звідти до нашого обласного центру згідно https://della.ua/distance – 82 км) тривають активні бої. На Оріхівському та Гуляйпільському напрямках ворог за підтримки авіації нещадно атакує позиції наших захисників. Масованим бомбардуванням російські війська піддають і безпосередньо обласний центр. Зведення з фронту щодня варіюється між «ми – тримаємось, а ворог – не закріпився» та « ми відійшли на більш вигідні позиції, а ворог - мав незначний успіх».

«Люди тут потрібні. Потрібні солдати і воїни. Навіть із учорашніх ухилянтів, - зазначає снайперка ЗСУ Юлія Ураган Воборнікова-Головко.- Галімі відмазки «хай діти депутатів воюють», «то все політики наживаються», « я тримаю тут економічний фронт» і інші тисячі аналогічних фраз – не працюють. Невже ті, що так аргументують своє небажання йти воювати, готові віддати свої родини і самих себе на поталу ворогу? Вони не розуміють, що політики і еліта встигнуть змитися, а вони і їх родини - скоріше за все ні... І що не буде ворог мати жалості. Як мінімум тому, що ми за увесь цей час досить дочорта їх знищили, і майже у кожного, з обох боків фронту, є такі особисті рахунки, які жоден Бог не простить і жодна людина не забуде. І відриватися окупанти будуть на беззахисних. На тих, кого нинішні ухилянти не змогли захистити...Чи розумію я їх мотивацію? Частково так... Ніхто не хоче помирати. Ніхто не хоче міняти свій спосіб життя. Ніхто не хоче втрачати кар'єру та бізнес. Ніхто не хоче іти на війну, не знаючи взагалі, на який строк його мобілізують... Але варто розуміти і те, що коли сюди прийде ворог, то не буде того стилю життя, не буде кар'єри і бізнесу, і самого життя, не виключаю, вже не буде. Мені легко казати. Я на війні з кінця 2014го. Але для інших війна - то пекло і страшно. Відкрию таємницю - мені теж страшно, і для мене це теж пекло. Я не краща і не гірша ніж середньостатистичний ухилянт. Просто колись я дала копняка своєму страхові, і зробила те, що треба».

Свої поради надала Світлана Пирожок, психологиня, засновниця ГО «Рух «Спротив»:

- Як протидіяти страху мобілізації? Відповідь на це питання багатокомпонентна,особливо з огляду на те, що не всі люди здатні бути воїнами, а відтак суто психологічно не готові брати до рук зброю і йти на смерть. Але зараз такі часи, мусимо всі як один бути готовими боронити себе, свої родини, свою державу, - пояснює фахівчиня. - Випадки бувають різні. І часом людина, щоб віднайти в собі відповідний внутрішній ресурс і бути здатною чинити озброєний спротив, потребує фахової допомоги спеціаліста. За словами пані Світлани, військових підрозділах безпосередньо таку допомогу можуть надати капелани чи військові психологи. Вони запропонують відповідні техніки для стабілізації емоційного стану. - Разом з тим, людина може й сама працювати на свою стабілізацію. По-перше, мусить знати себе і розуміти свої стани. Зокрема, що може викликати моє роздратування, а що, навпаки , заспокоює. Бажано опрацювати таку інформацію про себе завчасно, ще до того, як раптово опиниться у якійсь кризовій ситуації. По-друге, основні правила прості: не руйнувати себе, доглядати і берегти своє тіло, застосовувати «здоровий пофігізм» у тих ситуаціях, коли неможливо щось реально вдіяти, жити у своєму просторі, де тобі добре, почуття гумору, сміх – наше спасіння, - радить пані Світлана.- Проблема, наприклад, будь-який страх, нікуди не дівається, але ти його «не годуєш». Що ж до конкретних речей: смачна їжа, відпочинок, на ротації – більше сну, молитва. Дихальні вправи. Мотиваційні життєствердні фільми. Коло підтримки – друзі, рідні, побратими. Навчитися утримувати себе від воронки переживань – не пускати себе у ці психологічні жорна. І важливо знати про те, що адаптація, тобто процес пристосування до свого страху, триватиме в середньому 21 день. Особливо актуально це для тих, хто вперше потрапляє на передову.

- Я вважаю, що головним чинником боротьби із страхом мобілізації може бути тільки знання і впевненість людини в тому, що про неї подбають, - продовжує Світлана Пирожок.- На рівні держави має бути гарантоване піклування про військовослужбовця: соціальна справедливість, фінансова справедливість, на рівні суспільства - культура пошани, поваги і вдячності. Це завдання, як то кажуть, із зірочкою, для українських законодавців. Як вони намагаються його виконати?

«В першому читанні було ухвалено законопроєкт про мобілізацію №10449. Слід констатувати, що Кабінет Міністрів під час підготовки законопроєкту не врахував значну частину зауважень і пропозицій, в тому числі тих, які я висловлював раніше, тому його необхідно дуже суттєво доопрацьовувати до другого читання. Не можна блокувати картки та рахунки громадянам – ця норма суперечить Конституції України. Неприпустимою є сегрегація аспірантів залежно від форми навчання – контрактної або бюджетної. Натомість потрібно забезпечити можливість відстрочки для тих, хто доглядає за особами з інвалідністю незалежно від групи. Також я вважаю, що варто гарантувати право на демобілізацію або хоча б на тривалу (від 6 місяців) відпустку для відновлення після певного терміну несення служби, тобто забезпечити ротацію і певні стимули. Суспільство ніколи не подякує за мобілізацію, але вона має відбуватись справедливо! Буду особисто подавати зазначені правки та відстоювати їх, і тут необхідна підтримка з боку громадськості», - висловив свою позицію народний депутат України Сергій Штепа. Власними лайфхаками з мотивації людей до мобілізації поділилися з авторкою цих рядків при особистих зустрічах й інші посадовці. Так в рамках медіа-туру на Івано-Франківщину, організованого Харківським прес-клубом, спілкувалась із міським головою Івано-Франківська Русланом Марцінківом, в тому числі, і з проблем чергового призову на службу в армію захисників України.

Він також пропонує вирішувати їх ефективною мотивацією. І мова не про піднесений патріотизм, а про конкретні реальні та ефективні матеріальні заохочення майбутніх захисників. Вже зараз в Івано-Франківську діють програми підтримки військовослужбовців. Щорічно кожному із міського бюджету здійснюють виплати – по 50 т грн. для УБД і по 20 т грн. іншим. Для поранених ще виділяють по 30 т грн. кожному та по 10 т грн. на фізичну або психологічну реабілітацію. У місті відкрили «Дім воїна» - за взірець взяли американський прототип, місце зустрічі для хлопців, що повернулися з фронту, тут організовують для них різноманітні реабілітаційні заходи. Заклад очолює ветеран 72-ої бригади, тут працюють ветерани і члени їхніх родин. - Наразі близько 12,5 тисяч франківців в лавах ЗСУ захищають територіальну цілісність і незалежність України, - уточнює міський голова. - Мусимо подбати, щоб зустріти їх належним чином. І наше ставлення до нинішніх захисників має суттєво вплинути на мотивацію тих хто піде їм на зміну.

На жаль, Запоріжжя серед цих міст немає. Місцева влада обмежилась організацією відділу департаменту соціального захисту населення Запорізької міськради, що працює за принципом «Єдиного вікна» для військовослужбовців, демобілізованих, ветеранів війни, членів їх сімей, сімей полеглих військових. Спектр надання соціальних послуг варіює від складання потреби (психологічної, соціальної, матеріального забезпечення, дозвілля тощо) до контролю за якістю їх задоволення.Відділ проводить консультування й інформування населення щодо оформлення всіх видів державних соціальних допомог, пільг та субсидій, видачі посвідчень, оздоровлення, профадаптації, реабілітації, зубопротезування тощо. Про мотивацію карбованцем заговорив і президент України Володимир Зеленський. Він на зустрічі із фракцією «Слуга народу» запропонував підвищити зарплату військовим, які перебувають на передовій, до 200 тис. грн. Про це повідомив заступник голови Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки, нардеп від «Слуги народу» Юрій Мисягін. А деякі очільники громад мотивують жителів своєї громади власним прикладом. Зокрема, сільський голова Матеївецької ТГ Коломийського району Івано-франківської області Любомир Веселовський. Посадовець офіційно відмовився від «броні» і готовий піти на фронт, щойно отримає повістку.

- Я не переживаю, що тут без мене все пропаде, - намагається жартувати посадовець. – Наші жінки цілком здатні керувати справами у громаді. Моє ж місце – у лавах захисників. І коли я , як сільський голова, вручаю повістки своїм сільчанам, роблю це з важким серцем, але не стидаюся того, бо знаю – я наступний. Міський голова Білої Церкви Геннадій Дикий вже вступив до лав ЗСУ.

«Я маю військове звання офіцера, а також маю військову спеціальність. Я - офіцер протиповітряної оборони. Я прийняв рішення вступити до лав Збройних Сил України», - сказав Геннадій Дикий у відеозверненні, в якому він закликав зберігати єдність та працювати на благо громади. Зрозумілий набір до лав Збройних Сил також має стати потужною мотивацією для мобілізації нових бійців до лав захисників, вважають в Міністерстві оборони України : кандидати зможуть самостійно обрати вакантну посаду та військову частину, де хочуть служити.

У Запоріжжі нещодавно відкрили другий в Україні рекрутинговий центр Української армії. Це спільний проєкт Міністерства оборони України та Запорізької обласної військової адміністрації.

- Важливо розуміти, що рекрутинговий центр – це не про військомат. Тут людині нададуть якісну консультацію та супровід. Тут не вручатимуть повісток!- зазначив голова ЗОВА Іван Федоров.- Основні задачі центру: підбір вакансій у Силах оборони консультування щодо несення служби в певних підрозділах, профорієнтаційні тести та супровід кандидатів до призначення на посаду в армії. Найчастіше чую від жителів Запоріжжя, що вони б пішли служити, якби можна було потрапити в конкретну бригаду. І цей запит ми задовільнили - з 1 березня тут відкритий набір до 3-х військових частин, які боронять Україну безпосередньо на Запорізькій ліній фронту. В Україні планують відкрити 27 нових рекрутингових центрів у ЗСУ у перші півроку 2024 року.

1. Оператор роботизованих систем до 120 окремого розвідувального полку, грошове забезпечення від 20 000 до 120 000 гривень 2. Старший авіаційний механік до Морської авіаційної бригади ВМС, грошове забезпечення від 20000 до 50 000 гривень 3. Оператор РЕБ до 10 окремої гірсько-штурмової бригади Едельвейс, грошове забезпечення від 25 000 до 130 000 гривень 4. Навідник танка до 95 окремої десантно-штурмової бригади, грошове забезпечення від 120 000 гривень 5. Бойовий медик роти до 150 окремого розвідувально-ударного батальйону, грошове забезпечення від 21 000 до 125 000 гривень 6. Розвідник до 47 окремої механізованої бригади, грошове забезпечення до 120 000 гривень 7. Інспектор прикордонної служби до 7 прикордонного загону ДПСУ, грошове забезпечення від 22 000 гривень 8. Комунікаційник (відеомейкер) до батальйону спецпризначення Донбас, грошове забезпечення відповідно до чинного законодавства (зараз від 55 000 гривень) 9. Радіотелефоніст до 110 окремого батальйону 111 ОБр ТрО, грошове забезпечення від 23 000 до 120 000 гривень 10. Водій-кранівник до 23 інженерно-позиційного полку, грошове забезпечення від 22 500 до 100 000 гривень

Головне: це інструмент військового обліку громадян, який покликаний зменшити кількість помилок внаслідок людського чинника та заощадити ресурси держави та людини завдяки цифровізації; перевага — запобігання корупції. Завдяки реєстру кожен крок зі зміни даних відстежується та підтверджується електронним підписом; Іде робота над створенням електронного військового облікового документа. Це витяг з реєстру, який свідчитиме про обліковий статус громадянина — де він стоїть на обліку, чи придатний він до служби тощо.

Письменник і перекладач, засновник і автор YouTube-каналу «Твоя підпільна гуманітарка» Остап Українець мобілізувався до Збройних сил України:

«Отож, товариство. Я остаточно мобілізувався, вже в навчальному центрі. Це означає, що вся чоловіча частина Гуманітарки наразі в ЗСУ. Тобто відео найближчим часом не буде.А книжки будуть, але ясно що повільніше. Всього в Гуманітарці лишилася тільки Катря і на ній видавництво.Я ще не знаю, що буде з моїми поточними перекладами, але мабуть що вони не робитимуться.Наразі розбираюся, в якій частині зрештою служитиму і вирішую адмінпитання. Ніби є варіант, але то ще в процесі. А там буде видно». Письменник Сергій Жадан заявив про свої наміри мобілізується до лав Нацгвардії у бригаду «Хартія»:

«Мені здається, сьогодні немає письменників чи не письменників, музикантів чи не музикантів – є громадяни України, які відчувають відповідальність за свою країну, і є громадяни України, які намагаються цієї відповідальності уникнути у той чи інший спосіб. Військо, в принципі, всіх рівняє. Тому що наше військо досить точний зліпок, відображення українського суспільства» Український музикант Сергій Сілаков, більш відомий під псевдонімом thekomakoma, поповнив лави української армії.

На сторінці в Instagram артист повідомив, що є військовослужбовцем батальйону «Гроза». Сілаков розмістив відео, у якому постав у військовій формі та попросив прихильників задонатити на потреби його батальйону. Журналіст, письменник, колишній в’язень сумнозвісної «Ізоляції» Станіслав Асєєв мобілізувався до лав ЗСУ

Травесті-діва і відома блогерка Монро пройшла ВЛК і отримала військовий квиток.

Авторка цих рядків ухвалила власний план «Б». На випадок, якщо настане і моя черга поповнити лави захисників, мушу бути підготовленою, вирішила я. І у Центрі підготовки до Нацспротиву ( поблизу столиці) пройшла 5-денний курс спеціальної підготовки « молодого бійця». Це був перший такий курс для журналістів за темою «Особливості професійної діяльності журналістів в умовах активних бойових дій: алгоритми безпекової поведінки». І нас було 17(!) сміливців. Підготовку проводили інструктори КО «Муніципальна Охорона», які мають бойовий досвід, за напрямами: тактико-спеціальна підготовка в урбанізованій зоні та на відкритій місцевості; навички роботи з БпЛА; домедична підготовка (тактична медицина), а також основи інженерної підготовки (базові знання з пересування на замінованих територіях, класифікація мінних боєприпасів тощо). Таку офіційну назву мали наші заняття. А по суті ми тренувалися влучно стріляти із автоматичної збої, в умовах міського ландшафту штурмувати багатоповерхові будівлі, в яких засів умовний ворог, по-пластунськи, не задіваючи «розтяжок» долати полосу перешкод, пересуватися в лісі, ховатися в окопах, рятувати своїх умовних поранених від масованої кровотечі, тощо. А також … літати. Точніше – пілотувати БпЛА. І це було дуже захопливо.

По завершенню навчання представники медіа, які успішно склали практичні тести в ході підсумкового заняття, отримали сертифікати про проходження курсу підготовки. Пишаюся своїм сертифікатом. Бо він підтверджує мою готовність стати до лав захисників. Кожен із нас врешті має зробити свій вибір: боятися чи битися. Бійся або бийся. Ці слова за своїм написанням різняться лише однією літерою. Але мають величезну різницю по суті. І від того, яку саме дію ми оберемо, залежить, чи вдасться нам вижити у цій війні, чи врятуємо ми своїх дітей і нашу державу Україну. Підготувала Наталія Зворигіна