Нове Українське козацтво в новій книзі

У пресцентрі ЗОО НСЖУ «Журналіст» відбулася презентація книги «Українське козацтво. Новітня історія» Дмитра Сухініна, керівника громадської організації «Міжнародний конгрес Українського козацтва», а також пресконференція представників цього козацтва.

Спочатку пан Дмитро нагородив грамотами й подяками отаманів, козаків і берегинь. До речі, почесні відзнаки він вручив голові Запорізької обласної організації НСЖУ, багаторічній берегині, активній учасниці Українського козацького патріотичного Руху, інформаційного спротиву російським агресорам і окупантам, Наталі Кузьменко за принципову громадянську позицію, вагомий особистий внесок у боротьбу за історичну правду і волонтерську діяльність. Автор книги коротко повідомив журналістам про зміст цього видання. За його словами, свій доробок він присвятив тим, хто активно розбудовував нове Українське козацтво, що займається справами, а не криками «будьмо, гей!». Також розповідається про проведення політичних, громадських заходів, спрямованих на виховання патріотів України, захисту її від загарбників. До Руху опору окупантам, який пан Дмитро очолює, долучилися представники дев’яти областей. Найголовніше завдання козацтва, вважає він – відстоювання нашої держави, її незалежності. Ворог у 2014 році не пройшов до Південно-Східних областей. Його фашистські плани провалилися завдяки нашим воїнам – українським козакам, бо кожен боєць має запорозький дух своїх пращурів. І завдяки цьому тепер перемога над Україною неможлива! На рахунку цього козацтва операція «Дозор» із органами влади, Збройними силами України, Міністерством внутрішніх справ, операція «Перехоплення» з підрозділами штабу АТО й Служби безпеки України. Також відбулося створення козацького штабу «Волонтер» для допомоги Українській армії, Національній гвардії, всім, хто захищає нашу державу. Окреме питання – Рух інформаційного спротиву. Козаки-інтелектуали, журналісти, письменники, правники, історики – нащадки козацьких родів – взяли активну участь у Великій раді козацтва в 2014 році, де чітко визначили, що Росія – поневолювач, окупант, агресор, ворог. І до неї треба ставитися відповідно. Особливо потрібно розвінчувати її брехливу пропаганду проти України, країн НАТО, наших союзників. Тоді ж, на раді, закликали всіх українських козаків захищати державність, створювати загони самооборони, блокпости. Тим самим показали всьому світові, що це – нова потужна сила, яка успішно захищатиме нашу незалежність і територіальну цілісність. Нині нащадки козацьких родів є командирами військових підрозділів – комвзводів, комбати, комдиви та інші. Дехто очолює громади й районні ради на території дев’яти областей України. Зміцнює козацтво й зв’язки з українською діаспорою багатьох держав. Важлива ланка його роботи щодо вступу України в НАТО, до Євросоюзу тощо. У книзі подані й документи, які свідчать про діяльність козацтва. Автор цих рядків вважає найпершою справою Українського козацтва – замінити радянські жовтеняцькі, піонерські та комсомольські організації і виховувати справжніх патріотів України. Тому з цікавістю послухав розповідь Христини Головачової, педагогині навчального центру Кодацької Січі, кандидатки юридичних наук, директорки філії першої козацької бібліотеки. – На Січеславщині вже два роки поспіль працюють дитячі табори, де виховується майбутня українська еліта, – зазначила вона. – Спочатку це була ідея створення таборів відпочинку для дітей учасників бойових дій, дітей загиблих воїнів, дітей переселенців, а потім відбулося заснування навчального центру. Тобто, робимо все, щоб такий заклад працював цілорічно, а не тільки під час канікул. Про це просили нас також батьки учнів. Нині до Комітету молоді й спорту Верховної Ради України, за її словами, подали два законопроєкти про формування громадянської ідентичності. У першому йдеться про національно-патріотичне виховання, формування оборонної свідомості й готовності молоді захищати Батьківщину в разі необхідності. Тут же закладений шлях створення центрів, які цим займатимуться. Бо, на жаль, більшість закладів освіти над такою проблематикою просто не працюють і не готові її вирішити. Адже багато педагогів ще мають прорадянське виховання. І тому справжні освітяни-патріоти, котрі живуть з Україною в серці, поки що поодинокі. До цього законопроєкту долучилися громадські організації, активісти, котрим Україна рідна не на словах, а на ділі.
Другий же законопроєкт, зауважила пані Христина, – це плагіат першого. Його «створив» один із народних депутатів від Січеславщини. Нардеп просто взяв і вихолостив перший проєкт закону. Викреслив розділ про формування оборонної свідомості, відповідальність чиновників за патріотичне виховання. Прибрав і тезу про те, що треба відроджувати Україну, правдиву українську історію, що слід створити центри формування громадянської ідентичності. Викреслив також тезу про державну мову. Натомість він додає в проєкт вільний розвиток російської мови. Вважає, що громадянську ідентичність можна формувати лише з урахуванням проблем усіх національних меншин, що проживають в Україні. Ясно, що ухвалення такого (другого) законопроєкту Україні не потрібне. Бо в ньому закладається подальша манкуртизація нашого населення. Цей проєкт дуже небезпечний. Тому Українським козацтвом готується резолюція, котру спрямують до Комітету молоді й спорту парламенту. До обговорення повинні долучитися якомога більше патріотичних громадян та організацій. – Бісмарк говорив, що війни виграють не генерали, а священники й освітяни, навела цитату пані Христина. – Тому фундамент патріотизму закладається ще в дитсадках і школах. І без законодавчого врегулювання формування громадянської ідентичності отой фундамент навряд чи буде монолітний. Запрошуємо всіх приїхати до нас у гості влітку. Є такий день, коли приймаємо гостей – це День борщу. Діти самі готують цю страву на вогнищі. А дорослі як члени журі оцінюють їхні здібності. Шукають січеславські козаки меценатів-однодумців щодо діяльності такого центру і співпрацюють із цими людьми. І коли добродійники побачили, як центр працює, що там роблять, то провели туди світло, воду, встановили намети, облаштували санвузол. Кажуть: «Ми пишаємося, що ви нас обрали для допомоги, що ми тепер дотичні до такої великої справи». Ось один із прикладів виховання: протягом дня в таборі може грати розважальна музика. Але якщо діти чують Державний гімн України, то де б вони не перебували, чим би не займалися – обов’язково встають. У прес-конференції також взяли участь священик ПЦУ отець Василь, педагогиня Запорізького центру військово-патріотичного виховання «Школа джур» Оксана Калина, військовий суддя Павло Білан, отаман Січеславського козацтва Микола Григоряк, отаман Мелітопольського козацького полку імені Олександра Литвина Костянтин Шовкопляс та інші. Сергій Стрілець