Через катастрофічний екологічний стан Дніпра фахівці били на сполох вже давно. Недоочищені промислові та комунальні скиди, зокрема, з металургійних та хімічних підприємств - у головну водну артерію України потрапляли важкі метали, нафта і нафтопродукти. Целюлозно-паперова промисловість забруднювала воду органічними речовинами. Також існувала проблема із засміченням річки пластиковими відходами. Багато мікропластику потрапляло у воду з миючими засобами, засобами для догляду, косметикою. Свій негативний внесок робили і підприємства сільського господарства – хімічні добрива, пестициди із дощовими водами змивалися з полів у водойми. Тваринництво забруднювало їх відходами з ферм. Серед інших чинників, які шкодили Дніпру – забруднення кислотними дощами через велику кількість промислових викидів в атмосферу, радіоактивне забруднення від Запорізької АЕС, забруднення стоками із радіонуклідами з Чорнобильської зони, теплове, бактеріологічне, біологічне забруднення від ТЕС і ТЕЦ тощо. Ці фактори спричиняли зниження концентрації кисню у воді, тому гинули риба і рослинність,- пояснювали фахівці.
- Ех, які соми тут колись водились! Яких коропчуків, карасиків, судаків я бувало тут ловив! – спогади трохи розраджують діда. – А нині не той вже Дніпро…А що далі буде? Ці кляті окупанти з рашки знищують все, що їм на очі потрапляє, до чого тільки їхні погані руки дотягуються.
Широкомасштабна агресія рашистів у лютому минулого року ще більше посилила катастрофічний стан Дніпра. Дід Степан особливо засмутився, коли дізнався, як в ніч проти 6 червня російські окупанти підірвали греблю Каховської ГЕС, чим спровокували техногенну та екологічну катастрофу. Тоді була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що стало причиною затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. За кілька днів вода спала, але наслідки цієї катастрофи ще тільки розгортаються. Окрім всіх інших питань, діда Степана хвилює, чи відновиться судноплавство на Дніпрі. Все своє життя він працював у Запорізькому річковому порту – ходив на буксирі, тягав вантажні баржі. А як же тепер воно буде, коли річка вщент зміліла: у нижньому б’єфі на певних ділянках її напевне вже можна просто пішки перейти…
Найбільш критична ситуація нині у Придніпровському промисловому регіоні – це Кіровоградська, Дніпропетровська, Запорізька, Херсонська області, - вважають екологи. Саме у цих регіонах російські війська постійно обстрілюють прибережні райони і територіальні громади, а об’єкти водопостачання та водовідведення (каналізаційні споруди, станції водопідготовки) тут – пошкоджені або зруйновані. Зокрема, стоки Василівки, яка зараз перебуває на межі окупованої території нашій області, потрапляють напряму в Дніпро. Схожі проблеми мають Енергодар і низка інших населених пунктів.
Російські обстріли та викиди забруднюючих речовин (порохових газів, продукти вибухових газів від вибухового перетворення тротилу та гексогену) призводять до утворення небезпечних газоподібних речовин. Вони осідають на ґрунт, поверхневі води - мігрують у ґрунтові води та річку Дніпро,- пояснює Сергій Чумаченко, військовий еколог, професор кафедри інформаційних технологій, штучного інтелекту і кібербезпеки Національного університету харчових технологій. Також саме внаслідок війни у Дніпро потрапляє велика кількість осколків, фрагментів ракетних і артилерійських боєприпасів. З ураженням військової техніки відбувається більш активне забруднення паливо-мастильними матеріалами, що є в баках та у двигунах танків, БМП, БТР, автомобілів, паливозаправників та інших її зразків. Нерозірвані снаряди, трупи солдатів, техніка на понтонних переправах продовжують потрапляти напряму у воду. Зрештою, снаряди можуть десятиліттями зберігатися у воді, тому в Дніпрі утворюються осередки хаотичного мінування снарядами і ракетами, що не розірвались. Усе це підвищує рівень мінної небезпеки для людей на найближчі роки.