Окупанти мають заплатити за наругу над довкіллям

- Вода – основа для всього живого. Ми всі вийшли із води і живимося нею. Мусили б берегти, що маємо. А от бачиш, Дніпро своє, Богом нам дане, - не вберегли, - говорить дід Степан, згортаючи свої нехитрі вудки. Розмова наша відбувається на березі Дніпра неподалік його хати в одному з районів Запоріжжя. Дід – завзятий рибалка. - Я завжди знаходив собі вільну часинку, щоб посидіти у затишку на березі із вудочкою. Тут у тиші міркую собі, як ми раніше жили, і які часи тепер настали… Яку ж рибу колись я тут ловив! А нині – лишень верховодку для кота…

Через катастрофічний екологічний стан Дніпра фахівці били на сполох вже давно. Недоочищені промислові та комунальні скиди, зокрема, з металургійних та хімічних підприємств - у головну водну артерію України потрапляли важкі метали, нафта і нафтопродукти. Целюлозно-паперова промисловість забруднювала воду органічними речовинами. Також існувала проблема із засміченням річки пластиковими відходами. Багато мікропластику потрапляло у воду з миючими засобами, засобами для догляду, косметикою. Свій негативний внесок робили і підприємства сільського господарства – хімічні добрива, пестициди із дощовими водами змивалися з полів у водойми. Тваринництво забруднювало їх відходами з ферм. Серед інших чинників, які шкодили Дніпру – забруднення кислотними дощами через велику кількість промислових викидів в атмосферу, радіоактивне забруднення від Запорізької АЕС, забруднення стоками із радіонуклідами з Чорнобильської зони, теплове, бактеріологічне, біологічне забруднення від ТЕС і ТЕЦ тощо. Ці фактори спричиняли зниження концентрації кисню у воді, тому гинули риба і рослинність,- пояснювали фахівці. - Ех, які соми тут колись водились! Яких коропчуків, карасиків, судаків я бувало тут ловив! – спогади трохи розраджують діда. – А нині не той вже Дніпро…А що далі буде? Ці кляті окупанти з рашки знищують все, що їм на очі потрапляє, до чого тільки їхні погані руки дотягуються. Широкомасштабна агресія рашистів у лютому минулого року ще більше посилила катастрофічний стан Дніпра. Дід Степан особливо засмутився, коли дізнався, як в ніч проти 6 червня російські окупанти підірвали греблю Каховської ГЕС, чим спровокували техногенну та екологічну катастрофу. Тоді була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що стало причиною затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. За кілька днів вода спала, але наслідки цієї катастрофи ще тільки розгортаються. Окрім всіх інших питань, діда Степана хвилює, чи відновиться судноплавство на Дніпрі. Все своє життя він працював у Запорізькому річковому порту – ходив на буксирі, тягав вантажні баржі. А як же тепер воно буде, коли річка вщент зміліла: у нижньому б’єфі на певних ділянках її напевне вже можна просто пішки перейти… Найбільш критична ситуація нині у Придніпровському промисловому регіоні – це Кіровоградська, Дніпропетровська, Запорізька, Херсонська області, - вважають екологи. Саме у цих регіонах російські війська постійно обстрілюють прибережні райони і територіальні громади, а об’єкти водопостачання та водовідведення (каналізаційні споруди, станції водопідготовки) тут – пошкоджені або зруйновані. Зокрема, стоки Василівки, яка зараз перебуває на межі окупованої території нашій області, потрапляють напряму в Дніпро. Схожі проблеми мають Енергодар і низка інших населених пунктів. Російські обстріли та викиди забруднюючих речовин (порохових газів, продукти вибухових газів від вибухового перетворення тротилу та гексогену) призводять до утворення небезпечних газоподібних речовин. Вони осідають на ґрунт, поверхневі води - мігрують у ґрунтові води та річку Дніпро,- пояснює Сергій Чумаченко, військовий еколог, професор кафедри інформаційних технологій, штучного інтелекту і кібербезпеки Національного університету харчових технологій. Також саме внаслідок війни у Дніпро потрапляє велика кількість осколків, фрагментів ракетних і артилерійських боєприпасів. З ураженням військової техніки відбувається більш активне забруднення паливо-мастильними матеріалами, що є в баках та у двигунах танків, БМП, БТР, автомобілів, паливозаправників та інших її зразків. Нерозірвані снаряди, трупи солдатів, техніка на понтонних переправах продовжують потрапляти напряму у воду. Зрештою, снаряди можуть десятиліттями зберігатися у воді, тому в Дніпрі утворюються осередки хаотичного мінування снарядами і ракетами, що не розірвались. Усе це підвищує рівень мінної небезпеки для людей на найближчі роки.

Однак поки що повних даних щодо бойових дій вздовж території Дніпра немає у вільному доступі. Повноцінно оцінити шкоду, завдану Дніпру, можна буде після деокупації. - У Запоріжжі постійно лунають сирени. Розради шукаю на березі Дніпра, - констатує моя колежанка Ірина Єгорова. – Прихожу на наш міський пляж, але попри літо і спеку, не купаюсь. Небезпечно. А колись я так любила після напруженого робочого дня зануритись у прохолоду дніпровської води… Так, тепер навіть просто купатися у річці стало дійсно небезпечно. Зокрема, 7 вересня у Дніпрі в районі пляжу Хортицького району виявили міну, що вільно собі пливла за течією. Місце, де знайшли цей «подарунок», загородили. Працювали фахівці ДСНС.

Більша частина території нашої області тепер під російською окупацією. Адміністрації природоохоронних територій втратили можливість берегти заповідні землі, співробітники знаходяться під загрозою обстрілів та на межі гуманітарної кризи. Те саме і з тваринами. Нестача кормів, бойові дії, міни - усе це ставить під загрозу мальовничі куточки Запорізького краю. Мова про гідрологічний заказник «Молочний лиман», який з 1974 року став гідрологічним пам`ятником національного значення і є частиною нині окупованого Приазовського національного парку, що охоплює територію Бердянського, Мелітопольського, Приазовського і Якимівського районів. Всього заповідник займає площу більше 78 тисяч гектарів. Це місце, де гніздяться багато цінних видів птахів, 14 з яких занесені в Червону книгу, а також унікальні види риб тут знаходять собі місце для нересту. Не менш різноманітною є і фауна на острові Дзендзик і косі у Бердянську, що на непідконтрольній території. Тут гніздяться рідкісні види птахів, і можна побачити навіть дельфінів. У морській воді біля острова можна знайти близько 70 видів риб. Великі і Малі Кучугури неподалік окупованого Енергодара являють собою піщані масиви з дюнами. Розташовані вони в надзаплавних терасах Каховського водосховища. Кучугури є державним орнітологічним заповідником з 1974 року. Це місце для гніздування рідкісних видів птахів. Національний парк «Великий Луг» поблизу окупованого Дніпрорудного.

Окупанти безжальні і до нашої історичної спадщини - знищують кургани, облаштовуючи тут вогневі позиції та будуючи укріплення.

Розкопування курганів завдає суттєвих руйнувань пам'яткам з точки зору археології. Проте це також несе й іншу загрозу, адже зберігаючи флору, яка налічує сотні років, кургани відіграють величезну роль у відновленні українських степів. Саме вони зберігають потенціал біологічної капсули для відновлення степової зони після бойових дій. Чи не найважливішим щодо негативного впливу є і забруднення ґрунтів внаслідок попадання вибухових речовин. «Про це чомусь мало говорять, але під час вибуху ґрунт забруднюється сполуками сірки та важкими металами. У тих полях, де зараз є вирви від снарядів, врожайність точно буде нижчою через підвищену кислотність ґрунту. А сам врожай буде забруднений важкими металами. Це знизить якість нашого зерна. Я бачив фотографії, де на одному полі є сотні воронок. Таке поле вже втрачене для сільського господарства. Очистити ґрунт - це велика проблема. А вирощувати урожай без попереднього очищення чорнозему - це означає втратити його якість», - коментує фермер з Пологівського району.

А потрапляння снарядів в балки, степи знищує рослини, в тому числі і червонокнижні. На екологію регіону негативно впливають лісові пожежі. Війна загострила цю проблему: додалось ще одне джерело виникнення пожеж - вибухи, а гасити їх немає кому. Не вистачає фахівців, окупанти забирали техніку в пожежних частинах, не вистачає палива. Окрім того, окупанти активно вирубують лісові насадження. Наприклад, за словами місцевих мешканців, уже дуже багато лісу знищено у Приазовському національному парку безпосередньо в Мелітопольському районі - стовбурами дерев рашисти укріплюють свої позиції. «Кількість пожеж зросла майже втричі, порівняно з аналогічним періодом 2021 року, - зазначав голова Державного агентства лісових ресурсів України Юрій Болоховець ще на початку травня. - Окупанти не дозволяли лісовій охороні підступатися до місць загорянь, аж поки вогонь не дійшов до їхніх блокпостів». Пожежі охопили не лише ліси, але й плавні. Скільки вигоріло птахів та звірів внаслідок загоряння під час бойових дій, порахувати неможливо. Окупанти винайшли ще один жорстокий спосіб знищення нашого чорнозему. Зокрема, на окремих ділянках Запорізького напрямку вони розкидали «драконячі зуби» - додаткові бетонні укріплення та щільно мінують сільськогосподарські поля. При спробі українських захисників розмінувати ці території, окупанти розкидають легкозаймисті речовини на замінованих полях і підпалюють їх гранатами з безпілотників, що спричиняє масові пожежі та вибухи

У тому числі за зруйноване довкілля. Але замало сказати «росія вчиняє екологічні злочини». Це треба доводити. Фактами. Цифрами. Факти треба фіксувати, цифри – обрахувати. - Громади, місцеве самоврядування, власники підприємств, фахівці державних та комунальних установ, науковці заповідників та національних парків, лісівники і водники, природоохоронці, журналісти та блогери мусять навчитися рахувати збитки, завдані російською агресією довкіллю, природі, - вважає Марія Ільїна, завідувачка відділу екосистемного оцінювання природно-ресурсного потенціалу Інституту економіки природокористування та сталого розвитку НАН України, доктор економічних наук. Пані Марія увійшла до складу викладачів безкоштовного навчального курсу «Оцінка шкоди довкіллю від російської агресії» на платформі «Ераземус». Провідні екологи, економісти та юристи, що спеціалізуються у цій темі навчать збирати та фіксувати докази, користуватися формулами, застосовувати законодавство. Дослідження збитків довкіллю внаслідок російської агресії допоможе громадам та установам отримати компенсації від держави та міжнародних донорів, сприятиме якісній підготовці планів відновлення. На міжнародному рівні – це ще один напрямок інформаційного спротиву, це спосіб викривати росію як всесвітнє зло.

Підготувала Наталя Зворигіна, Запорізька правда