Це був лютий час лютого місяця 2022-го.Зараз чимало списів ламають з приводу того, чи була готова Україна до повномасштабного вторгнення Росії. Залишимо відповідь на це, на наш погляд, риторичне питання фахівцям – воєнним історикам. Самі ж будемо оперувати фактами, яким стали свідками. Щодо військового шпиталю, ситуація у ті дні тут видавалася критичною. Із розвитком воєнних дій сюди стали прибувати чимало поранених. Натомість чимало працівників госпіталю пішли на фронт. Тож, найперше, виникла гостра потреба у робочих руках, зокрема, потрібно було організувати роботу кухні і їдальні, забезпечити постачання продуктів харчування, а також медикаментів та медичних засобів, інших витратних матеріалів. Членкиня «ГО «Запорізькі берегині» - головна медична сестра госпіталю Ксенія Мороз звернулась по допомогу до Олени Шевчук.
- Тоді треба було одночасно вирішувати багато задач, - згадує пані Олена. – Організувати регулярні волонтерські чергування на кухні. Знайти і поставити колючий дріт типу «Єгоза» для укріплення охорони території закладу, а я ж навіть і гадки не мала, що воно таке, вишукати і придбати потужний генератор для забезпечення безперебійного електропостачання… та стільки всього було потрібно, що все і не перелічити. Я цілодобово спілкувалася телефоном, вела перемовини, не вилізала з-за керма своєї автівки. Здається, на сон часу просто не було. Бо поранені постійно прибували з-під Маріуполя, Херсона, Бердянська, інших територій воєнних дій, наближених до нашого обласного центру. Як все владналося? Тільки завдяки небайдужим запоріжцям. Відразу підключилися Запорізькі берегині, а за ними підтяглися їхні чоловіки, друзі, знайомі.
Окрім згаданого пані Оленою, волонтери під її проводом зробили для госпіталю системи відеоспостереження, термінового оповіщення,оновили водогін, зібрали посуд для їдальні. Волонтерський штаб під керівництвом пані Олени об’єднав представників різних професійних кіл Запоріжжя. Так, наприклад, коли гостро постало питання про необхідність оперативно - за одну ніч виготовити ширму для операційної, за це завдання взявся головний режисер Запорізького академічного театру молоді Геннадій Фортус, який на той момент вже допомагав госпіталю виконувати невідкладні завдання на власному транспорті. У театральному цеху, де зазвичай виготовляли декорації для вистав, її вже на ранок наступного дня зробили і поставили у госпіталь.
Олена Шевчук ефективно забезпечила і окремий напрямок волонтерського діяльності – психологічну підтримку бійців. Мова про концерти, які проводили тут волонтери - відомі запорізькі виконавці Анатолій Сердюк та Ірина Соболєва. Спільно із Запорізькими берегинями вони відвідували бійців у лікарняних палатах. Дарували їм дитячі малюнки і поробки. Також йдеться і про організацію перукарських послуг для поранених. Були встановлені відповідні зміни фахівчинь, які приходили сюди регулярно із своїми інструментами і засобами гігієни, навіть класні одеколони для хлопців приносили, щоб створити нашим пораненим захисникам відповідну атмосферу, в якій вони відчули б себе затишно, наче вдома, у своїй родині.