Олена Шевчук: « Працюємо на ПЕРЕМОГУ!»

Звернення Олени Шевчук, запорізької тележурналістки, авторки і ведучої багатьох телевізійних програм на обласному телебаченні, а нині - лідерки громадської організації «Запорізькі берегині», що з’явилося на її сторінці у соцмережі, не залишилося поза увагою журналістів «Запорізької правди». Ми звернулись до своєї аудиторії із закликом допомогти зібрати тканини. На той момент наше друковане видання через окупацію території області призупинило вихід, а зв’язок із офіційним сайтом газети було втрачено. Тому редакція працювала на своїх інформаційних майданчиках у соцмережах - на офіційній сторінці газети «Запорізька правда» та у двох групах – «Правдиві новини ЗП» і «Запорізька правда» на Фейсбуці. Забігаючи наперед, подякую нашим читачам: тканини зібрали, і «Запорізькі берегині» вчергове виконали завдання - виробів нашили достатньо, аж стільки, що вистачило не тільки пацієнтам Запорізького військового шпиталю, а ще й у шпиталь у Бахмуті передали. І цей факт став для нас ще одним інформаційним приводом, щоб розказати про наших незламних землячок – «Запорізьких берегинь».

«Запорізькі берегині» своєю діяльністю в регіоні вже набули репутацію патріотичних і вельми відповідальних громадських активісток, організаторок безлічі різноманітних добрих справ і потужних благодійних акцій, незмінною ініціаторкою яких і є пані Олена Шевчук. Зібравшись спочатку як неформальний жіночий рух на Запоріжжі, організація через своїх учасниць здобула собі виправданий авторитет в громаді ще задовго до своєї офіційної реєстрації, яка відбулася на День українського козацтва та Свято захисників і захисниць України 14 жовтня 2020 року. - З моменту нашого об’єднання ми поставили собі задачу популяризувати українську мову, зокрема, і українську культуру, наші національні традиції, в цілому. Ми відчували, що у нас, фактично у центрі України, не вистачає саме України, - згадує Олена Шевчук. - І першими нашими заходами стали безоплатні курси вишивки і крою та шиття вишиванок, а також безкоштовні курси української мови, які ми організували у Запоріжжі. - Щодо курсів вишивки, нагадаю, свого часу ми розповідали про успіхи учасниць і, зокрема, учасника – АТОвця Олексія Турчина. Хлопець ще на фронті взяв обітницю вишити собі власноруч вишиванку. І коли після демобілізації повернувся додому, щойно дізнавшись про таку можливість,як згадані курси, одразу ж долучився до занять. Вишивка стала для нього своєрідною реабілітацією. Разом із колежанками він вивчив понад 200 технік української вишивки. Згодом учасниці курсів вишили рушники: один - для школи українського рукопашу «Спас», інший – справжній оберіг «Дерево життя» - для бійців 55-ої артбригади «Запорізька Січ», що дислокується в нашому обласному центрі, рушник «Жіноче щастя», до виготовлення якого долучились щасливі у своєму подружньому житті запоріжанки, і який освятив єпископ УПЦ Фотій, - для всього місцевого жіноцтва, ще один «Дерево життя» – для місцевого РАГСу вишили бабусі, щоб молодята перед олтарем ставали на нього і невдовзі давали життя здоровим і щасливим маленьким українцям. Окрім рушників і вишиванок, «Запорізькі берегині» виготовили чимало вишитих святкових кульок – до Великодніх та Новорічно-Різдвяних свят, якими прикрашали місцеві церкву, бібліотеку, військовий госпіталь. Мовні курси допомогли перейти на українську і відчути себе справжніми українцями багатьом запоріжцям. Тут на благодійних засадах викладають провідні мовники найавторитетніших місцевих вишів. - Ми робили це, бо відчували - так треба. Окрім курсів, активно долучалися до благодійних акцій на підтримку воїнів-захисників України. Організовували для них допомогу, концерти творчого натхнення, тощо. А коли 24 лютого відбулася широкомасштабна агресія рашистів, виникла необхідність допомогти Запорізькому військовому шпиталю, - просто пояснює свою нинішню діяльність як його офіційної волонтерки Олена Шевчук.

Це був лютий час лютого місяця 2022-го.Зараз чимало списів ламають з приводу того, чи була готова Україна до повномасштабного вторгнення Росії. Залишимо відповідь на це, на наш погляд, риторичне питання фахівцям – воєнним історикам. Самі ж будемо оперувати фактами, яким стали свідками. Щодо військового шпиталю, ситуація у ті дні тут видавалася критичною. Із розвитком воєнних дій сюди стали прибувати чимало поранених. Натомість чимало працівників госпіталю пішли на фронт. Тож, найперше, виникла гостра потреба у робочих руках, зокрема, потрібно було організувати роботу кухні і їдальні, забезпечити постачання продуктів харчування, а також медикаментів та медичних засобів, інших витратних матеріалів. Членкиня «ГО «Запорізькі берегині» - головна медична сестра госпіталю Ксенія Мороз звернулась по допомогу до Олени Шевчук. - Тоді треба було одночасно вирішувати багато задач, - згадує пані Олена. – Організувати регулярні волонтерські чергування на кухні. Знайти і поставити колючий дріт типу «Єгоза» для укріплення охорони території закладу, а я ж навіть і гадки не мала, що воно таке, вишукати і придбати потужний генератор для забезпечення безперебійного електропостачання… та стільки всього було потрібно, що все і не перелічити. Я цілодобово спілкувалася телефоном, вела перемовини, не вилізала з-за керма своєї автівки. Здається, на сон часу просто не було. Бо поранені постійно прибували з-під Маріуполя, Херсона, Бердянська, інших територій воєнних дій, наближених до нашого обласного центру. Як все владналося? Тільки завдяки небайдужим запоріжцям. Відразу підключилися Запорізькі берегині, а за ними підтяглися їхні чоловіки, друзі, знайомі. Окрім згаданого пані Оленою, волонтери під її проводом зробили для госпіталю системи відеоспостереження, термінового оповіщення,оновили водогін, зібрали посуд для їдальні. Волонтерський штаб під керівництвом пані Олени об’єднав представників різних професійних кіл Запоріжжя. Так, наприклад, коли гостро постало питання про необхідність оперативно - за одну ніч виготовити ширму для операційної, за це завдання взявся головний режисер Запорізького академічного театру молоді Геннадій Фортус, який на той момент вже допомагав госпіталю виконувати невідкладні завдання на власному транспорті. У театральному цеху, де зазвичай виготовляли декорації для вистав, її вже на ранок наступного дня зробили і поставили у госпіталь. Олена Шевчук ефективно забезпечила і окремий напрямок волонтерського діяльності – психологічну підтримку бійців. Мова про концерти, які проводили тут волонтери - відомі запорізькі виконавці Анатолій Сердюк та Ірина Соболєва. Спільно із Запорізькими берегинями вони відвідували бійців у лікарняних палатах. Дарували їм дитячі малюнки і поробки. Також йдеться і про організацію перукарських послуг для поранених. Були встановлені відповідні зміни фахівчинь, які приходили сюди регулярно із своїми інструментами і засобами гігієни, навіть класні одеколони для хлопців приносили, щоб створити нашим пораненим захисникам відповідну атмосферу, в якій вони відчули б себе затишно, наче вдома, у своїй родині.