Саме так назвала оріхів’янка – пані Марія працівників Оріхівського підрозділу ДСНС.
- Дуже тяжко, дуже… І вночі, і вдень… Гучно… Страшно… Хлопці з ДСНС – це найперші мої люди. А дівчата з управління привітні, чуйні! Неодноразово привозили продукти, балували мене смачненьким. Коли б не вони, - не знаю як то воно було б…
Рік тому помешкання 69-річної жінки потрапило під обстріл, загорілося. Рятувальники загасили пожежу. Дещо вдалося врятувати, завдяки оперативним діям службовців ДСНС. Будинок став не придатним для життя. І до цього здоров’я жінки не можна було назвати міцним. А тут ще таке… Повна розгубленість… Наче втратила себе на деякий час. Потрапила в кардіологічний диспансер в обласному центрі. Після лікування знову повернулася до Оріхова. Нині мешкає в будинку своєї подруги.
Рятувальники сьогодні виконують не тільки свої прямі обов’язки – гасять пожежі від обстрілів, розбирають завали, але є найпершими помічниками містян, котрі живуть далеко від центру. Люди приходять до них, аби підзарядити телефони, погрітися, або просто поговорити. Регулярно доставляють до міста гуманітарну допомогу, питну воду. Забезпечують технічною водою. Щотижня привозять хліб. А ще допомагають доставляти та розповсюджувати спеціальні випуски нашого місцевого видання.
Під час розмови пані Марія жалілась, що іноді буває холодно в помешканні, тож не може зігрітися. Рятувальник Ігор зреагував миттєво:
- Приходьте до нас, біля буржуйки зігрієтесь…
А з літньою пані Тамарою поділилися мішком пілетів. Жінка самотня. Скаржиться на погану якість вугілля, яке отримала як гуманітарну допомогу для опалення житла: багато породи, дуже вологе, тож замерзло, що не вдовбаєш…
Командир відділення майстер-сержант Ігор Горенко несе службу в Оріхівському підрозділі ДСНС з лютого 2023 року. Він з тимчасово окупованого Токмака, як і більшість чергової зміни, в якій також є оріхівці та пологівець. За цей неповний рік служби добре знає кожного, хто приходить за підтримкою до підрозділу.
- Після кількадобового відпочинку, їду на зміну й думаю: як вони (ред. – оріхівці) там, чи все добре? – говорить Ігор. - Війна об’єднала нас: і моїх колег, і місцевих мешканців. Ми всі прагнемо одного - перемоги!