Привіт родичам у Кушугумі

«Хто це намалював?» Мітингарка відповіла литовською мовою. «Перепрошую, литовської я не знаю». – «Мені не хочеться розмовляти російською... Ну, гаразд. Це я сама намалювала, - і додала з гордістю: - Я - українка. Мій батько з Маріуполя, мама – із Запоріжжя». Вона живе у Литві. І тільки тепер, коли її волосся посивіло, почала вивчати українську мову. Розуміє, хоча поки що не розмовляє. Під Запоріжжям, у Кушугумі, мешкає рідня цієї жінки. За її словами, восени їхній будинок зруйнувала рашистська ракета. «Щастя, що родичка з дітьми, котра жила в тій оселі, буквально місяцем раніше виїхала до Португалії», - зауважує мітингарка. От і думай: як вирішить доля? Чи варто евакуюватися? Та все ж головне: на який би кінець світу нас не закинуло, скільки б часу ми не провели на чужині, якою б мовою не спілкувалися, але ми – українці. Як ця громадянка Литви, котра завжди розмовляла російською та литовською, а тепер почала вивчати мову, про яку має право сказати «рідна». Віталіна МОСКОВЦЕВА-ДОРОШЕНКО, "Запорізька правда" (Вільнюс – Запоріжжя)