Про роботу рятувальників. Олександр Пасховер наживо

Але ситуація на прифронтових територіях може змінитися буквально за секунди. В чому київські колеги змогли вже вкотре особисто переконатися. Картина, що відкрилася при в'їзді у місто, вразила не тільки журналістів, а й самих вогнеборців. Місто палало після нічного масованого обстрілу. Під час зустрічі із запорізькими колегами в Центрі журналістської солідарності Олександр не приховував свого хвилювання, розповідаючи про все, з чим їм довелося стикнутися під час цієї поїздки. - На 14-ти вулицях горіло 59 будівель, це було жахливо. Та все ж вогнеборцям вдалося локалізувати загорання. Те, що вони роблять, - за межами людських можливостей. Крім вогню, їм загрожують ще й обстріли, які можуть початися будь-якої миті. У кожного з цих людей - своя історія, що потребує окремої розповіді. Це дійсно герої без зброї. І вони роблять свою нелегку роботу, не зважаючи на небезпеку. Водночас вже вкотре зрозумів сам, і хочу звернути на це увагу колег, які виїжджають на прифронтові території, - ми під час таких поїздок повинні, як і рятувальники, бути готовими до будь-яких ситуацій, не втрачати пильності. Бути зібраними і уважними, бо в надзвичайних умовах кожна мить має значення. Швидко зреагувати на ситуацію, вчасно вистрибнути з машини, дослухатися до вимог і порад тих, хто постійно працює під вогнем. Значення має навіть одяг, він повинен бути зручним і міцним. Бо, скажімо, я в цій поїздці порвав деякі предмету одягу, вони просто не витримали такого навантаження. Але все скінчилося добре. Ми підготували дуже важливий матеріал, відзняли репортаж про роботу вогнеборців, спілкувалися з людьми. Це найважче в нашій з вами роботі – говорити з постраждалими від війни, бачите горе, руйнування, вогонь, що стирає з лиця землі міста і села, і життя цілих поколінь. Але мусимо це робити, бо ми - журналісти, хронікери нинішніх подій, ми описуємо їх такими, як бачимо. Переконаний, що автори майбутніх підручників з історії будуть користатися нашими публікаціями, світлинами, відеозйомками. На запитання колег, чи було страшно в такій ситуації, Олександр, не замислюючись, відповів: - Ні, в оточенні таких сміливих людей, як наші рятувальники, і у захисному спорядженні, яке надав Запорізький Центр журналістської солідарності, ми почувалися, впевнено і спокійно, наскільки це взагалі можливо. За що вам, колеги, щира подяка! . - Дуже корисною і цікавою була ця зустріч? – заначив тележурналіст із Маріуполя В’ячеслав Твердохліб, який сам часто виїжджає на прифронтові території. – Маючи досвід подібної роботи, можу оцінити і те, що вдалося зробити колегам у професійному плані, ї їх поради в безпековому плані. Такі зустрічі вже вкотре переконують, наскільки важлива наша журналістська робота, і наскільки важливий досвід кожного в цьому напрямку. Репортаж про поїздку до незламного Гуляйполя і розповідь про запорізьких рятувальників, як зазаначив Олександр Пасховер, можна буде прочитати на сторінках журналу NV.ua (New voice - новий голос). До складу видання входять також радіо НВ, ютуб канал НВ, сайт НВ, який друкується українською, російською і англійською мовами і має аудиторію 13 млн. на місяць. Це дуже важливо, тому що ми хочемо вписувати Україну в світовий контекст. Ніна Деркач, Наталя Лісечко Фото Ніни Деркач та Алли Шамрай