Реабілітація ветеранів: всіх повернути з війни

- Ми першими зустрічали його в Запоріжжі після полону, - розказує історію свого підопічного волонтерка Запорізького військового госпіталю і голова ГО «Запорізькі берегині» Олена Шевчук. - Він - один з тих, що боронили Маріуполь, і кого змусили здатися у полон. Нарешті обміняли і доставили до нашого обласного центру. Пані Олена поділилась історією цього хлопчини, втім, не назвала його реального імені. За її словами, відчуває за нього відповідальність і наразі ще не має твердої впевненості у тому, що може оприлюднити цю особисту інформацію.

- Хлопчина родом з невеличкого квітучого міста на Хмельниччині. Пішов до армії за покликом душі, бо інакше не уявляв, як можна бути корисним для України, - уточнює окремі деталі пані Олена. - 24 лютого зі своєю бригадою зустрів в Маріуполі. «Було дуже страшно перші два дні, коли безперервно стріляли, бомбили ...а потім ти звикаєш і дивуєшся, коли нові військові , які потрапляють до нас, лякаються гучних вибухів», - цитує свого героя вона. В одному з боїв у нього поцілив танк, і він залишився без ніг...в 21 рік...А потім був полон, де їх з товаришами кидали з однієї в'язниці до іншої. Пані Олена переказує спогади, які почула від свого підопічного. «В одній було таке, що ми спали на будівельних палетах, годували тільки два рази на добу, і то в різний час: сніданок - чай і хліб, а другий прийом їжі -це каша - міг бути уже вночі. Три рази на день обов'язково шикування. Всіх тих, у кого, як і у мене, були ампутовані ноги, виносили на руках наші товариші... В одній із колоній нам пропонували роботу, найпопулярніша праця - робити гроби для орків, що під Северодонецьком. Ставлення до наших полонених спочатку було більш - менш стерпне, - згадував він про перебування у полоні. - Але випадок все змінив. Один з наших друзів помер. І коли його несли по коридору, всі, хто зміг, стали на коліна і разом ми скандували: «Герої не вмирають!». Після цього нас всіх почали «ганяти». Але інакше вчинити – не вшанувати пам’ять нашого побратима, ми не могли…». Ці спогади переслідують його. Стан тривоги, відчуття непоправної втрати заважають повернутися до мирного життя. - Я захоплююсь силою духу наших захисників,- говорить пані Олена. - Але разом з тим розумію, яких, в тому числі, психологічних змін зазнали вони, пройшовши крізь такі жахливі випробування.

Аліна та Андрій Горпиничі – молоде подружжя з прифронтового Гуляйполя. Їхня історія – з тих, що вражають серця українців. За пів року до початку повномасштабної війни пара придбала власну квартиру, втім, через постійні обстріли мусила евакуюватися до Запоріжжя. Чоловік став до війська, пішов захищати свою родину на передову, а повернувся… з важкими пораненнями. «Лікарка каже: «Ви можете його поцілувати у груди», тому що лице ж в опіках. Я підійшла, поцілувала його. Кажу: «Андрюша, ми тут», – згадує про першу зустріч з чоловіком після його повернення у зв’язку із пораненням Аліна Горпинич. Нині він має протез на місці ампутованої руки і проходить реабілітацію, а дружина підтримує його. Хоча каже, що і сама потребує певної підтримки.

А ось ще одна історія про людей, що пройшли крізь горнило війни. Все довоєнне життя Кирила Синенка пов’язане із Запоріжжям. Тут він народився, навчався, працював електромонтажником. Але через все докорінно змінилося. Він підписав контракт із ЗСУ і після закінчення навчання потрапив до протитанкового підрозділу 81-ї бригади. Воював під Білогорівкою на Луганщині. Не ховався за спинами побратимів – під обстрілами надав допомогу пораненим товаришам, але і сам був поранений.

Після лікування продовжує службу, але вже не на фронті, а в одному з ТЦК м. Запоріжжя, в роті охорони. Наразі поєднує службу з навчанням у виші на факультеті робототехніки, бо впевнений: за цією професією – майбутнє.

Цю історію можна було б назвати цілком щасливою, бо ж чоловік вижив на війні, повернувся і знайшов своє місце у соціумі. На жаль, скоріше, це щасливий виняток. Бо почасти трапляється таке, про що розповіла колишня тележурналістка, а нині військвослужбовиця Лариса Мала.

Мова про військових, що втратили на цій війні кінцівки. - Нещодавно їхала в таксі. Керував авто молодий водій в «немолодому» мультику без руки. Спитала хлопця: військовий? - так точно! А чому так - водій таксі?... - А мене вивели за штат, відповідає,- чекаю протезів, грошей не платять, годувати сім'ю як? – поділилася Лариса. Вона поставила важливі питання: чому не демобілізують воєнних без рук і без ніг? Чому їм «положена» тільки пенсія за ІІІ групу (натепер 7,5 тисяч грн.)? І адресувала їх міністерствам оборони, охорони здоров’я, соціального захисту.

- Не ветеран має прийти до органів влади, а фахівці громади мають виявити його нагальні проблеми, - зазначила радниця голови ЗОДА з питань ветеранської політики Олена Сороченко під час брифінгу в медіаціентрі при ОВА.- Про ветерана необхідно піклуватися з першого дня його мобілізації. Не військовослужбовець має прийти до органів влади, а фахівці громади мають виявити його нагальні проблеми та запропонувати найбільш прийнятні варіанти їх вирішення.

У 62 громадах області діють програми підтримки військовослужбовців та їхніх сімей, направлені на допомогу пораненим, демобілізованим, сім’ям загиблих та зниклих безвісти. На це у бюджетах громад передбачено понад 380 млн грн. За словами посадовиці, в Запорізькій облдержадміністрації організовано роботу відділу з питань ветеранської політики. Він опікується соціальним захистом та адаптацією ветеранів до цивільного життя. У Хортицькій академії працює Центр ветеранського розвитку. В планах – створити в регіоні ветеранський простір. А у Запоріжжі вже відкрили новий реабілітаційний простір в рамках проєкту «Реабілітаційний простір ветеранів українського війська «Блокпост», до якого по допомогу можуть звернутися ветерани та їхні родини.

У реабілітаційному центрі ветеранам допомагатимуть адаптуватися до нового життя, а також подолати поствоєнний синдром. Тут ветерани та ветеранки, а також їхні подружжя та діти можуть пройти спортивну реабілітацію, вирішити психологічні потреби, знайти способи соціалізації, отримати навички створення власних стартапів тощо. Також триває робота над впровадженням програми «Психологічна лагуна», яка має на меті навчити ветеранів долати наслідки ПТСР.

Також у Хортицькій національній навчально-реабілітаційній академії з січня працює Центр ветеранського розвитку.

Ветерани та члени їхніх сімей можуть отримати необхідну психологічну, юридичну, а також соціальну реабілітацію. За час роботи центр вже відвідали понад 100 ветеранів. Серед них і пан Сергій на псевдо «Професор». До війни керував логістичною фірмою, займався реалізацією чаю та кави. З 2015-го року волонтерив, а на початку березня 2022-го добровольцем вступив до лав ЗСУ. Там його направили в 56-у окрему мотопіхотну бригаду. 12 листопада 2022 року між селищем Первомайське та Нівецьке під час оборони бойових позицій отримав важке поранення.До центру звернувся за порадою свого побратима. - Знаходитись без діла не хочеться, а тут можна і самому надати комусь підтримку, і отримати допомогу. Спілкування з людьми надихає. Тут проводять тренінги, надають консультації психолога, організують реабілітацію, — говорить ветеран. У центрі ветерани та їх родини отримують психологічне та юридичне консультування, а також соціальну підтримку. Завдяки тренінгам ветерани можуть поспілкуватися один з одним та отримати різнопланову допомогу.

- Також проводимо просвітницьку і профорієнтаційну роботу, бо розуміємо, люди, які повернулися з війни потребують або перекваліфікацію, або підвищення вже наявної. Наші ветерани можуть тут отримати свою нову професію, — розповіла проректорка з освітнього процесу дистанційної діяльності та роботи з ветеранами Хортицької академії Еліна Подзднякова-Кирбят’єва. Крім того, у Запорізькій області створять тренінговий центр ментального здоров’я. Там навчатимуть фахівців з психологічної допомоги. Про це повідомив регіональний координатор Всеукраїнської програми ментального здоров'я «Ти як?»,що реалізується під патронатом першої леді України Олени Зеленської, Сергій Дружинін на брифінгу в медіацентрі при ОВА. Програма започаткована для надання українцям інструментів піклування про свій психологічний стан. Поки роботи з організації центра тривають, фахівці регулярно проводять тренінги та лекції. Це і допомога пересічним громадянам, і фахові заняття для практикуючих психологів. Для населення регулярно проводяться тематичні заходи, що дозволяє уникати стигматизації та нагадувати кожному про важливість піклування про ментальне здоров’я.

Міністерство у справах ветеранів створило новий цифровий продукт – е-Карту послуг в громадах для ветеранів війни.

Користувачі можуть відфільтрувати інформацію за: місцем надання послуг у областях та громадах; типами послуг; їхнім описом, категорією отримувачів та умовами надання. На порталі представлені різні послуги: від психологічної підтримки, медичних програм, патріотичного виховання, мистецтва до інформвції для розвитку ветеранських об’єднань та підприємницьких ініціатив ветеранів. Інформація розміщена за принципом «знайшов-прийшов-отримав».