Складнощі судового переслідування за примусовий призов

Починаючи з 2014 року, на військову службу на сході Донбасу були примусово призвані близько 100 000 українців. Вважається, що число тих, хто був вимушений взяти участь у бойових діях проти України, ще більше. Як розповів Андрій Яковлєв, юрист Київського регіонального центру з прав людини, кореспондентці IWPR Світлані Моренець, будь-які спроби притягнути до відповідальності за примусовий призов у Росії пов’язані з юридичними складнощами. IWPR: Що каже закон про примусово призваних жителів окупованих територій? *IWPR (Міжнародна організація «Інститут висвітлення війни та миру») Андрій Яковлєв: примусовий призов порушує IV Женевську конвенцію та відповідно до Римського статуту [договір, згідно з яким у 1998 році був заснований Міжнародний кримінальний суд] є воєнним злочином. Отже, жителі окупованих територій, які були примусово призвані до збройних сил ворожої держави, є жертвами військових злочинів, скоєних, у випадку України, росіянами. Але є різниця між примусовим призовом і переходом на бік ворога під час збройного конфлікту. Останнє є державною зрадою і відповідно до правового режиму воєнного стану в Україні карається позбавленням волі на строк від 15 років до довічного ув’язнення з конфіскацією майна згідно зі статтею 111 Кримінального кодексу України. Утім, громадяни України звільняються від кримінальної відповідальності, якщо вони не вчиняли жодних протиправних дій і добровільно заявили державним органам про свій зв’язок із росіянами та отримані завдання.

Чи є різниця між судовим переслідуванням російських військовополонених і громадян України, які приєдналися до російської армії? Особа не може бути притягнута до відповідальності за участь у збройному конфлікті через бойовий імунітет [який забороняє судове переслідування учасників бойових дій за просту участь у бойових діях], але вона може бути притягнута до відповідальності за вчинення міжнародних злочинів, у тому числі військових злочинів. Російські солдати підлягають кримінальному переслідуванню в Україні за скоєння військових злочинів.  Громадяни України, які були примусово призвані на військову службу на окупованих територіях, можуть бути притягнуті до відповідальності за злочини, вчинені проти основ національної безпеки України. Тобто злочини проти суверенітету України, хоча це неточне узагальнення. Перехід на бік ворога – це державна зрада. Позиція Генеральної прокуратури України зараз така, що звільнення від кримінальної відповідальності анулюється, якщо людина добровільно перейшла на бік ворога та підписала контракт.

Як Ви визначаєте, чи була людина примусово призвана? Українські правозахисні організації вважають, що не можна добровільно погодитися брати участь у збройному конфлікті, коли ваша територія перебуває під окупацією. Про який [вільний] вибір може йти мова, якщо росіяни просто підбирають українців на вулицях і везуть їх на лінію фронту? Якщо людина була примусово призвана, вона має бути звільнена від кримінальної відповідальності. Але, на мій погляд, чим більше часу проходить з моменту призову, тим менше у вас можливостей заявити, що вас змусили. Звісно, можна якийсь час бути жертвою, і я розумію, бувають моменти, коли у людини не залишається інших варіантів. Але коли було багато шансів здатися, і людина вирішила чинити опір, вона не може називати себе жертвою примусового призову. Якщо людина підписала контракт [з армією], отримала зарплату та витратила ці гроші, швидше за все, вона не є жертвою. Участь у збройному конфлікті – це не просто стрілянина та вбивства. Це допомога в навчанні, роздача боєприпасів, передача даних про розташування українських військ тощо. Чи є приклади судового переслідування українських цивільних осіб, які були примусово призвані? У Полтаві вісім військовослужбовців самопроголошеної Донецької Народної Республіки, затримані у Сумській області, наразі постали перед судом. Вони здалися, але не добровільно: під час наступу української армії вони втекли, а пізніше здалися в полон. Експертиза зброї показала, що з автомата одного з обвинувачених незадовго до того, як він був схоплений, був зроблений постріл. Ніхто не може сказати, чи були ці постріли зроблені на полігоні під час тренувань або в Україні під час бойових дій. Судовий процес все ще триває, і всі затримані несуть відповідальність за державну зраду. Але важливо зазначити, що зазвичай такі люди визнають себе винними. Адвокати радять їм вчиняти саме так, тому що це підвищує ймовірність їх обміну як військовополонених. До вторгнення у лютому Україна проводила на Донбасі «антитерористичну операцію». Як тоді судили примусово призваних українців? Це ще одна проблема. Терористи використовують незаконне насильство та залякування, особливо щодо цивільних осіб, переслідуючи політичні цілі. Терористичні акти можуть бути здійснені як у мирний, так і у воєнний час. Те, що сталося в Оленівці з українськими солдатами – військовополоненими, можна вважати терактом з боку Росії. Участь у терористичній діяльності передбачає сувору відповідальність. Наші слідчі іноді використовують цей термін, оскільки це полегшує проведення розслідувань і судове переслідування. Чим серйозніший злочин, тим більше у них інструментів і тим менше перешкод для розслідування. Але насправді притягнуті до відповідальності люди з окупованих територій України завжди визнавали свою провину. Вони були зацікавлені в тому, щоб їх якомога швидше обміняли як військовополонених. В іншому випадку вам потрібен адвокат, який прийшов би і сказав: «це не тероризм, це міжнародний збройний конфлікт, ви заперечуєте конфлікт із Російською Федерацією, насправді ви кажете, що у нас немає війни». Але хтось повинен це сказати. Такі справи дуже токсичні, і мало хто береться за них. Надзвичайно важко знайти адвоката. Уявіть, що я кажу: «він не злочинець, він учасник бойових дій, а учасників бойових дій не можна судити. Справа має бути закрита». Що б відповіли на це українські журналісти? Так, я б сказав правду, але в українського суспільства зараз інші вимоги.  У період з 2014 по 2021 роки Україна переслідувала учасників бойових дій як терористів. Це свідчить про те, що Київ не визнавав існування збройного конфлікту з Російською Федерацією. Тоді все було складніше. Навіть прокурор Міжнародного кримінального суду (МКС) казав, що у нас був «змішаний конфлікт». Якщо у нас є конфронтація між державами, то це міжнародний збройний конфлікт. Термін «війна» в сучасному праві не використовується, оскільки він передбачає офіційне оголошення. Війну давно вже ніхто не оголошував. Неміжнародний конфлікт – це коли держава протистоїть деяким організованим силам або коли організовані сили борються одна з одною. Коли інша держава підтримує організовані сили, конфлікт перетворюється на міжнародний конфлікт. Тому ми і далі казали, що у нас був міжнародний збройний конфлікт із Російською Федерацією, який розпочався в лютому 2014 року, коли був окупований Крим. Але на сході ситуація була іншою. Як стверджував МКС, в одні моменти мав місце міжнародний конфлікт, а в інші – неміжнародний збройний конфлікт. Тому справи, що стосуються звичаїв і норм війни, вступали в протиріччя з законами мирного часу.

Що тепер робити Україні з примусово призваними жителями окупованих територій? Нам потрібно створити механізм, який послабить Російську Федерацію. Коли вся Україна у вогні, наше завдання – не просто когось покарати, а послабити ворога. Росія може мобілізовувати дедалі більше людей з окупованих територій. Якщо ми не зможемо звільнити їх від кримінальної відповідальності, вони залишаться в російських збройних силах і будуть нападати на наші міста. Ми повинні бути зацікавлені в тому, щоб повернути цих людей [на нашу сторону]. І як ми це зробимо, якщо їх переслідують за звинуваченням у державній зраді? Україна повинна розробити просту [юридичну] процедуру для примусово призваних жителів окупованих територій. Змусити їх здатися українській армії, навіть якщо вони будуть утримуватися як військовополонені. Російська Федерація не призиває свій народ, аби уникнути соціальних вибухів. Саме тому вже вісім років примусово призиваються мешканці окупованих територій. Якщо ми нейтралізуємо цю можливість, то сприятиме перемозі України в цій війні. Саме над цим працюють правозахисні групи. 

Цю публікацію підготовлено в рамках проекту «Голоси України», який реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ і справ Співдружності націй та розвитку Великої Британії (FCDO). https://iwpr.net/global-voices/complexity-prosecuting-forced-conscription