Серед прикладів – капсульний шелтор. Це не просто готель. 22 компактні капсули стали безпечним простором для короткострокового проживання й навіть відпочинку ветеранів. Формат дозволяє зберігати приватність і коштує дешевше, ніж звичайні готелі, є місцем психологічної декомпресії для військових.
«Війна навчила нас ризикувати. Тепер ми ризикуємо не життям, а власними ідеями. І це значно приємніший ризик. Бо мені бізнес довелося відкривати заново після обстрілу неподалік першого місця розташування, а на це потрібні були величезні сили та підтримка, які я й отримав», - каже ініціатор створення та перезапуску шелтеру - ветеран Олег Кас'ян.
Ще один ветеранський проєкт Кейтеринговий кластер «Шинок ненаситець» – приклад сміливого кроку у сферу туризму. Дві кав’ярні вже працюють в Запоріжжя, обслуговуючи ветеранів, захисників, захисниць і їхні родини. В асортименті – фаст-фуд, бакалія, напої. А в планах – ресторанна кухня доби Гетьманщини, що має шанс стати туристичною візитівкою реґіону.
«Коли ми відкрили першу кав’ярню, я нарешті за тривалий час відчув, що можу знову бути потрібним у мирному житті. Для мене це не просто бізнес, це повернення сенсу», - зізнається їх власник - ветеран Віктор Ткач.
Звісно, обоє усвідомлюють ризики: загрозу ударів ракетами та дронами, непередбачуваність потоку відвідувачів тощо. Але водночас відвага ветеранів, які взялися реалізовувати свої ідеї, доводить: житло та відпочинок, культура і гастрономія – важливіші кроки для соціальної адаптації у воєнний час, ніж культивація страху та очікування чогось поганого.