Вистави за зачиненими дверима: театр під час війни

Актори діляться, цю п’єсу ставлять вже майже рік, але презентувати через велику війну ще не мали змоги. Показ планували на ці вихідні, але через заходи безпеки його довелося скасувати. Привідкриємо закулісся репетицій – у матеріалі. Головні акторки п’єси “Горгони” вже почали репетирувати. Для обох було складно налаштуватися на гру у виставі через трагічні події, що відбуваються в країні. Пані Любов зізнається, що нині легше вживатись у складні та трагічні ролі, аніж комедійні. “Важко, – ділиться жінка. – Я не знаю, як моїй партнерці, в неї трішки друга роль, а в мене така легковажна вона, більш така поверхнева, начебто поверхнева. Вона грає увесь час, що вона така поверхнева жінка. Зараз трагедію легко було б грати, а трагікомедію вже нелегко.” Повністю намагається вжитись в роль й актриса Алла Карпенко. В неї та її героїні – багато спільних рис. “Вона актриса, – каже Алла Карпенко, – яка дуже любить свою професію, свою роботу, своїх глядачів. А я, як драматична актриса театру, теж саме роблю – аби сподобатись глядачеві перш за все.” У центрі п’єси — дві акторки, які все життя змагалися між собою. На схилі літ вони вирішили повернути собі любов прихильників, знявшись у фільмі жахів, однак для обох героїнь це буде останній двобій. Їх знищить конкуренція. Артистки театру кажуть, так хочуть показати, що у сфері кіноіндустрії є місце заздрощам та підлості. Втім, вийти на сцену та презентувати виставу трупа так і не встигла. “Прокату в нас нема, – каже головна режисерка театру імені В. Магара Тетяна Лещова, – бо безпека перш за все для тих людей, які працюють у театрі і для глядачів. Дуже важко, коли 5-6 повітряних тривог відбувається, це люди повинні спускатися в бомбосховище, потім повертатися – звичайно, дуже важко утримати увагу у тому стані, і глядачу, мабуть, важко сприймати. Перш за все безпека, коли буде трішки безпечніше, коли ми зможемо не хвилюватися за життя наших глядачів і акторів, я гадаю, все буде.”

Робочий процес ускладнюється ще й тим, що частина акторів та музикантів виїхали. Їм доводиться шукати заміну або перерозподіляти ролі. Для тих, хто тимчасово не задіяний у виставі, теж є робота — вони допомагають ЗСУ. “Дуже багато роботи проведено у волонтерському цеху, – розповідає головна режисерка театру імені В. Магара Тетяна Лещова. – В нас ті актори, які, можливо, не зайняті сьогодні на репетиції – вони всі працюють, ми так назвали, у волонтерському цеху. Робимо там балаклави, от сьогодні носки почали шити, робимо кікімори. Це дуже така важка, складна праця, сітки плетемо, і на сьогодні це визначається вже тисячами.” Разом з цим театрали продовжують створювати нові проєкти та вистави. Наразі готують сім прем’єр, але коли саме глядачі їх побачать – поки що невідомо. Ускладнюється процес і через економію електроенергії. Аби не навантажувати систему, актори репетирують з мінімальним світлом та без обігрівачів. Однак творчий настрій це не псує. Незважаючи на усі труднощі, робота триває і актори мріють повернутися на сцену і до глядачів. Джерело