Життя триває. Життя перемагає!

Тетяна Тіпакова до війни мала цілком успішний бізнес - туристичне агентство і магазин на Бердянській дальній косі. Подорожувала - відвідала 64 країни. Ні громадською, ні політичною діяльністю ніколи не займалася. Її життя кардинально змінилося після окупації Бердянська. Своєю історією вона щиро поділилась на зустрічі з медійниками у Центрі журналістської солідарності Запоріжжя.

Коли російські війська захопили курортне місто, пані Тетяна закликала земляків не піддаватися ворожій пропаганді, не отримувати їхню гуманітарну допомогу. Вона навіть пропонувала людям по 200 грн. власних коштів, аби вони тільки не велися на російські подачки. В соцмережах Тетяна спонукала людей не забувати, що вони українці, закликала на мітинг. Разом з однодумцями, взявши український прапор, щойно окупанти захопили Бердянськ, вони пройшлися центральним проспектом. - Тоді на дві години ми відчули себе вільними людьми, - згадує пані Тетяна. Її заарештували 20 березня 2022 року. Кинули в холодну камеру. Жінка перенесла тяжкі фізичні і моральні знущання. - Я не знала, чи вийду з тієї катівні,- продовжує вона. - Думала тільки про те, як вижити. Пообіцяли випустити, якщо на догоду рашистам виведу людей на травневі свята. Це дало мені хоч якусь надію вирватись на свободу. Випустили через два дні зі зв'язаними руками і мішком на голові. Знявши пута і мішок, Тетяна пішки дісталася до власної домівки на дальній косі. Там на неї чекала донька, яка мерщій повернулася із Польщі, де на той час здобувала вищу освіту. Разом стали готуватися до втечі з окупованого Бердянська. Тетяна вивезла в надійне місце документи турагентства, зібрала найнеобхідніші речі, роздала людям продукти з магазину. А ввечері того ж дня до неї знову увірвалися російські військові. Другий арешт тривав чотири дні. Тортурам Тетяну піддавали щодня. Окупанти були дуже злі, звинувачували її в недотриманні обіцянок. Змушували повторювати за ними слова російського гімну, говорити, що Україна знущається над своїми громадянами. Жінці довелося погодитись на співпрацю, щоб притупити пильність росіян. На четвертий день Тетяну машиною доставили додому. Рашисти вигребли з її магазину спиртні напої, завантажили їх в машину і поїхали. А Тетяні наказали наступного дня з документами з'явитися до міськради. Та вранці вона з дочкою на власній машині, яку вдалося сховати від окупантів, у колоні бердянців, які також терміново евакуювалися із міста, відправилися в дорогу. Пройшли контроль на 23-ох ворожих постах і близько опівночі, майже за добу, таки дісталися Запоріжжя. Зазвичай така дорога триває не більше 2,5 годин. Оговтавшись від пережитого, Тетяна Тіпакова створила у Запоріжжі громадську організацію «Рідна стежка». Знайшла і залучила до роботи спонсорів. Для земляків-переселенців організувала кілька проектів. Зокрема, консультації психологів і юристів, курси англійської мови, групу здоров'я, культурно-мистецькі заходи. Громадська організація опікується сім'ями військовослужбовців і бердянців, які проживають зараз в різних областях України. Їм відправляють посилки з товарами побутового і медичного призначення. Надає також допомогу фронту. Пройшовши страшні випробування, пані Тетяна не зневірилася, знайшла себе у корисній для людей справі. А створена нею «Рідна стежка» стала для її земляків надійною підтримкою у нелегкий час. Запоріжжя стало прихистком для багатьох людей, які, кидаючи все, тікали від окупантів. Таких жінок, як пані Тетяна, тут чимало. Вони прагнуть бути корисними і у цьому знаходять сенес і сили для спротиву тому негативу, який принесла війна. Так викладачки швейної справи в одному із професійних училищ міста організували волонтерське об’єднання «Смугастий кіт». У вільний від викладацької роботи час шиють для наших захисників спальники, дощовики та ноші. Співзасновниця цієї активної спільноти Поліна Фролова уточнила, що з початку повномасштабного вторгнення рашистів для потреб ЗСУ запорізькі швачки вже пошили щонайменше 4 тис спальників, 2 тис дощовиків та 500 нош. І ця робота не припиняється. - Мій чоловік на фронті. Тож я знаю, яка в цьому величезна потреба у наших захисників, - підтверджує закрійниця Оксана Шабанова.- Намагаюся завантажувати себе цією роботою у вільний від уроків час. Ця зайнятість і усвідомлення того, що виконую вкрай потрібну роботу, надає мені сил триматися.

У Запоріжжі вже понад рік працює хаб для переселенців з Бердянська «Бердянці — свій для своїх». На його базі можна безоплатно отримати юридичні послуги, знайти роботу, випрати речі та зробити собі зачіску. У центрі облаштована коворкінг-зона з комп'ютерами та інтернетом. Сюди приходять працювати переселенці. З собою приводять і дітей. Для них обладнали спеціальний простір, де вони можуть гратися або користуватися комп’ютером. Зокрема, приходять на уроки ті діти, в яких немає інтернету, або вдома він слабкий і погано працює, підтверджують волонтери.

Перукарка Світлана Попова працює у центрі щосереди. - Ми приходимо сюди разом із сином. Я допомагаю людям, працюю. А синочок займається на комп’ютері, в дитячому куточку. Він біля мене, і я спокійна,- коментує жінка. - Коли виїжджала з Бердянська, вирішила: можу якісь речі з собою не взяти, а от своє приладдя для роботи заберу, бо це мій хліб. І людям тепер можу допомогти – корисну справу роблю. У хабі відтак можна скористуватися послугами перукаря, треба лишень попередньо зателефонувати та записатися. Також тут люди отримують гуманітарну допомогу. Зокрема, продукти харчування, медикаменти та речі для дітей. Допомогу надають не тільки ВПО з Бердянського району, а й з інших тимчасово окупованих територій. - Надаємо допомогу не тільки у вигляді продуктових наборів, засобів гігієни, -каже волонтерка Ольга Колодяжна. – Були і постільна білизна, м’які пледи, і обігрівачі. Вже близько 7 тисяч людей зареєстровані в нашому фонді. Благодійний фонд «Бердянці — свій для своїх» працює з 9 до 13 години. Аналогічно працюють у Запоріжжі і хаби для переселенців із Пологівського, Мелітопольського районів, міста Енергодара. На базі Мелітопольського простору «Саме тут» запрацював і медичний хаб. Отримати медичну допомогу можуть внутрішньо переміщені особи з усіх районів Запорізької області. - Проводимо консультації, видаємо медичні препарати, в яких є потреба у людей і які в нас є в наявності. Або можемо підбирати аналог потрібних препаратів, - зазначає сімейна лікарка Ольга Колода. - В нас також ведуть прийом спеціалісти: невропатолог, педіатр, дитячий гастроентеролог і дерматолог. В медичному хабі працюють лікарі з тимчасово окупованих населених пунктів Мелітопольського району. Надалі у планах розширити спектр послуг. Працює медичний хаб раз на тиждень. Про день прийому попереджатимуть в telegram-каналі.

- Мій рецепт – захопитися творчістю, - ділиться досвідом пані Наталя із Запоріжжя. – Підтримку для себе я знайшла в танцях. Таке хобі дозволяє мені не тільки залишатися стійкою щодо випробувань війною, але й чинити спротив тяжкій хворобі, яка розвинулась на тлі цієї ситуації. Пані Наталя, за її словами, відкрила для себе ці напрочуд ресурсні для неї заняття, випадково потрапивши одного разу до спільноти танцювального клубу «Dance happiness club» у столиці. Знайомство з його засновницею - хореографинею, режисеркою, викладачкою Поліною Атаманенко для жінки стало визначальним. Тож вона тримається за це рятувальне для неї коло. Зустрічі у клубі, заняття танцями, спілкування з однодумицями – це саме той ресурс, який допомагає вижити і не збожеволіти.

- Найбільш цінним для мене зараз в танці є те, наскільки діаметрально різні та складні почуття ми можемо тут безпечно проживати, - коментує свою творчу діяльність керівниця танцклубу Поліна Атаманенко.- Саме так можна виразити те, що майже неможливо описати словами, оцінити та пояснити. Радість, смуток, біль, страх, тривога, любов, відраза, агресія, ніжність встигають спалахнути в одному дні, забираючи будь-які опори і не залишаючи шансу на стабільність. Кажуть, за півтора року війни українці вже викохали в собі стійкість. Я намагаюсь підтримати їх на шляху, де можна знаходити свою плаваючу стабільність. Аналогічні танцювальні клуби наразі відкрились і у Запоріжжі. Один з них веде хореограф, майстер спорту зі спортивних бальних танців і фаховий психолог Микола Новотарський.

- В умовах війни, кожен з нас накопичує ситуації та історії, що повʼязані з трагічними, стресовими подіями, - зазначає він. - Найкраще - не мати такого досвіду, проте реалії диктують свої умови. Війна. Розповсюдженим явищем стала підвищена тривожність через війну, проте навіть зараз необхідно і можливо отримувати задоволення від життя, як би це не звучало парадоксально. Як повернути собі контроль навіть у хаосі?

- Стрес присутній у житті кожної людини, оскільки наявність стресових імпульсів в усіх сферах людського життя та діяльності безперечна, - зазначає психологиня і арт-терапевтиня Ольга Манжура.- Викорінити чи боротися з стресом безглуздо. Але в наших силах вчитися адаптуватися до нього та впливати на свій душевний стан.

Пані Ольга у Запоріжжі працює як психологиня з благодійним фондом «Посмішка ЮА» і як арт-терапевтиня у суспільному просторі «Вільна». До слова, у дружньому просторі для жінок та дівчат «Вільна», що по вул. Незалежної України ,90, можна отримати інформацію щодо послуг зазначеної організації, за потреби - перенаправлення до відповідних державних, комунальних установ. Тут ведуть роботу з профілактики і попередження випадків гендерно зумовленого насильства, неухильно дотримуються гуманітарних принципів і стандартів. Простори «Вільна» по всій Україні складають мережу взаємопідтримки для дівчат та жінок у 29 містах України. Безпосередньо у Запоріжжі організовують різноманітні творчі і мистецьцькі заходи. Психологині благодійного фонду «Посмішка ЮА» Ольга Манжура і Вікторія Галімон проводять тут заняття з дітьми і дорослими, щоб допомогти їм подолати негативні емоції, викликані воєнним станом. А для запорізьких медійників у Центрі журналістської солідарності вони провели тренінг «Букет емоцій».

Разом з Вікторією Галімон учасники тренінгу з'ясували, як за допомогою емоційного інтелекту дати раду своїм і чужим емоціям. А з Ольгою Манжурою журналісти займалися арт-терапією. Завдяки цьому виду психотерапії усуваються психологічні проблеми. Задоволення від тренінгу отримали всі - і його учасники, і викладачі. - Важливо набути ефективних навичок елементарно відрізняти невдачу від катастрофи, - зазначає Ольга Манжура, - навчитися діяти в стані стресу та застосовувати способи саморегуляції власним емоційним станом.

- У кожної з нас є найцінніше - це «я сама»! І це наша головна відповідальність - збереження та відновлення в першу чергу свого ресурсу, свого внутрішнього ресурсного стану, своєї стресостійкості, а потім вже всі інші люди, - наполягає психологиня.

А в районах нашої області, де рашисти ведуть тотальні обстріли і вщент руйнують і знищують все, до чого тільки можуть дотягнутись, люди, які не мають можливості звернутись до фахівців-психологів, знаходять розраду у творенні краси на своїй землі. У вщент зруйнованому Оріхові місцеві мешканці саджають квіти(!) біля свого знищеного будинку. Підготувала Наталя Зворигіна, Запорізька правда