Стабільно і регулярно множити окупантів на нуль

15 БрОП НГУ "Кара-Даг" не є «типовим» гвардійським підрозділом, що займається охороною тилових об'єктів (як іноді думають цивільні про всю Національну гвардію України), бо з 2014 року, коли російська чума вразила Україну, наші бійці давали відсіч на різних напрямках і завжди були на вістрі часу. «Час» і «війна» стали майже синонімами, бо характер сучасного збройного протистояння змінюється майже щодня, і наші гвадійці-артилеристи повинні швидко пристосовуватися до нових реалій. На етапі формування 2-го дивізіону особовий склад відпрацював навички ведення бойових дій на одному з військових містечок частини, бійці щоденно тренувалися на гарматі «Мста Б», навчалися швидко розкладати й складати її, обслуговувати, вивчали будову, механізми та пристрої наведення. Крім того – пройшли місячний курс навчання на військовій базі США в Німеччині. Американські інструктори під час занять відзначили сучасний досвід військовослужбовців нашої бригади. «Навчання необхідні, постійний розвиток, самовдосконалення, тренування – запорука якісного виконання завдань, - розповідає командир 2-го артилерійського дивізіону майор НГУ Роман Радіон. - В 2024 році Запорізький напрямок перебував під постійними штурмами з боку противника, тож наприкінці зими очоливши дивізіон, ми з керівним складом підрозділу відразу розпочали підготовку розрахунків до виїзду в зону бойових дій. На початку весни 2024 року дивізіон зайшов у район Оріхова для виконання поставлених перед нами завдань.»

Як повідомив командир, 12-го березня 2024 року артилерійський розрахунок зробив перший постріл з гармати 2А65 «мста-б» калібру 152 міліметри. «Відтоді працювали цілодобово, - каже майор Роман Радіон. - Хлопці, хто раніше не служив в артилерії та пройшов у нас підготовку, здобували досвід вже в процесі бойової роботи.»

Чимало залежало від ініціативи старших сержантів, котрі керували роботою гармат на місці. Зокрема, командир артилерійського розрахунку з позивним «Перший» організував у вільний час теоретичні заняття для своїх солдатів. Насамперед – робота розрахунку, обов'язки навідника та всіх номерів обслуги гармати. Й друге – загроза мін. Після повномасштабного вторгнення російських терористичніх військ засоби та прийоми війни змінювалися дуже швидко. Приміром, ворог усе частіше здійснював дистанційне мінування за допомогою дронів. Тож, небезпека підірватися на міні була навіть на відстані 5-6 км і більше від лінії фронту, де працюють українські артилеристи. Давнє солдатське правило «завжди поглядай і вгору, і під ноги» треба було доповнити бодай загальним знайомством із зовнішнім виглядом і типами ворожих мін. Бійці, які раніше служили на гарматах чи пройшли артилерійські «учебки», допомагали колективу швидше оволодіти спеціальністю. За рік роботи на Оріхівському напрямку деякі навідники опанували роботу командира гармати й могли за необхідності тимчасово його підмінити. Розрахунки в бойових операціях закріпили злагодженість у роботі, навчилися ще краще витримувати стандарти швидкості роботи та влучності стрільби.

Розрахунок готується до пострілу

Гільзу після пострілу слід віднести в бік

Командир гармати приймає по рації команди

«В серпні 2024 року наша бригада отримала завдання передислокуватись на найскладніший у той момент напрямок – Покровський, - розповідає командир 2-го артилерійського дивізіону Роман Радіон. - На даному напрямку завданнями дивізіону було – зупинити вогнем артилерії стрімке просування ворога, завдати йому якомога більших безповоротних втрат, забезпечити вогневу підтримку нашим Силам Оборони для утримання агломерації від безперервних атак противника. Дуже важливим було вміння передислокувати гарматні розрахунки в умовах нестабільної лінії бойового зіткнення.» Як наголошує командир, тут важко переоцінити вправність розрахунків, а також водіїв тягачів, які транспортують гармати. Особливо, коли евакуація відбувається в темний час, під обстрілами і в негоду, наголошує майор Роман Радіон. «Не раз траплялись випадки коли розрахунки здійснювали перекат на відстані 1100-1300 метрів від лінії бойового зіткнення гармат, які зазвичай працюють на 18-24 км! Були навіть ситуації роботи прямий наведенням по противнику. Крім того, доводилось оперативно змінювати логістичні шляхи для заміни особового складу, підвозу боєприпасів, продуктів харчування та інших засобів, аби мінімізувати загрозу ворожих FPV-атак.» Попри навантаження щоденної бойової роботи, дивізіон невпинно продовжував розвиватися. В той час декілька навідників гармати 2А65 обійняли посади командирів розрахунків і згодом були підвищені у військових званнях від солдатів до молодших сержантів. Водночас розрахунки навчався взаємозамінюваності, коли, скажімо, снарядний (той, хто подає до гармати снаряди), зарядний (той, хто підносить заряд – гільзу з порохом), а також – замковий (той, хто відкриває казену частину гармати під час заряджання) могли за необхідності помінятися функціями. Всі номери обслуги добре вивчили будову гармати, типи та маркування боєприпасів, вміють вправно, швидко, з чітким розподілом ролей виконати її планове обслуговування або усунути певні неполадки. Під час активних бойових дій на це іноді давалося дуже мало часу. Час на війні – ледь не найдорожчий ресурс.

Після ротації, коли дивізіон був виведений з Донбасу на відновлення, бригада організувала для бійців різноманітні заходи декомпресії – спілкування з психологами, виставки, екскурсії, творчі зустрічі, спортивні змагання тощо. Всі військовослужбовці від солдатів до старших офіцерів мали змогу відновити свій фізичний та морально-психологічний стан. Зокрема, ті, хто забажав, відвідали на острові Хортиця історико-культурний комплекс «Запорозька Січ» та розташовану на його території парафію нашої бригади – храм «Покрова Пресвятої Богородиці» Православної Церкви України (унікальна дерев’яна споруда, що відображає класичну козацьку церкву). Таким чином підрозділ знову був готовий до виконання бойових завдань.

Самохідна гармата Zuzanna 2

В цей час у дивізіоні з'явилася імпортна техніка. «На початку 2025 року ми отримали від Словаччини 155 мм самохідну гаубицю Zuzanna 2, - розповідає командир 2-го артилерійського дивізіону Роман Радіон. - Дана САУ має автоматичну систему наведення, що в рази полегшує роботу екіпажу, вона здатна вести вогонь на відстань до 41 кілометра, це надає нам перевагу на полі бою у боротьбі з ворожою артилерією, можливість точніше уражати склади, командні пункти та стратегічно важливі обʼєкти в тилу противника. Наші розрахунки пройшли навчання на цій системі озброєння, відпрацювали бойове злагодження, вдало опанували її, і на даний час виконують завдання на Купʼянському напрямку. Звичайно виникало і багато нестандартних ситуацій, але розрахунки і з цими завданнями впоралися успішно.»

Дивізіон активно співпрацює з тилом – виробниками та волонтерами – оновлюючи та модернізуючи парк БпЛА та засоби РЕБ. «Характер війни швидко змінюється і ми також не стоїмо на місці. Сьогодні гармати працюють майже завжди за допомогою аеророзвідки, - розповідає командир 2-го артилерійського дивізіону Роман Радіон. - Наші оператори розвідувальних дронів постійно вдосконалюють свої вміння. Ще на Запорізькому напрямку ми зрозуміли, що за допомогою розвідувального дрону типу Mavic 3 можливо не тільки виявляти противника, але й знищувати цілі з великою точністю прикріпивши на нього ВОГ чи гранату.» Як наголошує командир, уже починаючи з Покровського напрямку в дивізіоні активно розвивають дану тенденцію, що в свою чергу приносить відмінні результати. «Враховуючи можливості противника, ми стараємося бути на крок попереду, проводити детальне планування нашого переміщення, ведення вогню і завдань в цілому, приймати нестандартні рішення в тих чи інших ситуаціях, - підкреслює майор Роман Радіон. - Щодо власних FPV, у нас є плани на майбутнє, ми не збираємось стояти на місці, розвиваємось, дізнаємось багато нової інформації, працюємо у взаємодії з колегами та використовуємо набуте в роботі. В 15 бригаді оперативного призначення НГУ «Кара-Даг» високо цінується освіченість, практичні навички та життєвий досвід, і бійцям завжди дається можливість все це ефективно застосовувати. Але, за умови вмотивованості та щирого прагнення, можна почати навчатися та здобувати навички й досвід, опановувати різні спеціальності вже під час служби в лавах наших гвардійців, навіть будучи молодою людиною. Сучасна війна по суті – шалений технологічний прорив, і кожний, хто долучився до боротьби в таких умовах, фактично рухається в авангарді розвитку науки й техніки людства. Тому служба в бригаді "Кара-Даг" це не лише можливість захищати від агресора рідну землю та наше суспільство, це – дотичність до Майбутнього, яке закладається й проростає вже сьогодні.