Як повернути наших дітей, викрадених рашистами: Час не на нашому боці

Таку інформацію надано у «Покроковій інструкції щодо дій дитини-жертви депортації/примусового переміщення для повернення на території, підконтрольні Україні», підготовленій фахівцями Регіонального центру прав людини(РЦПЛ). На зустрічі із журналістами з питань повернення українських дітей, яких депортує російська федерація., що пройшла у Києві, фахівці РЦПЛ Ксенія Корнієнко, Катерина Рашевська та Микита Петровець запропонували підходи до вирішення проблем повернення дітей, забезпеченні їх інтерсів, їх реабілітації, реінтеграції та самоідентифікації.

Нами вже локалізовано близько 380 дітей, які нині перебувають у рф у прийомних родинах. Хоча не маємо підтвердження законності їх всиновлення. Ми не здобули жодного рішення суду з цих питань. Нам відомо, що рф викрадала дітей з офіційними реєстрами, а відтак знає, чи є у них законні представники. За нашими даними понад 4 тис викрадених дітей опинилися у законом невизначеному статусі щодо їх законних представників, бо на момент повномасштабного вторгнення перебували у процедурі чи то позбавлення їхніх батьків батьківських прав, чи офіційного визнання їхнього сирітства. І це ускладнює їх повернення на Батьківщину. Адже рф не визнає наданих Україною їхніх законних представників. А наразі повернення дітей може відбутися лише за умов, щоб саме законний представник особисто прибув до рф і вилучив дитину, - пояснила юристка ЦРПЛ Катерина Рашевська. На жаль, на третьому році повномасштабного вторгнення в Україні не сформовано єдиної державної ефективної системи вирішення проблем повернення дітей, забезпеченні їх інтерсів, їх реабілітації, реінтеграції. Випадки повернення дітей – ситуативні, відбуваються за участі третіх сторін, таких як країни Катар та Саудівська Аравія. І більше працюють на репутацію благодійників. В Україні фактично відсутня система підтримки дітей, що повернулися. Їх реабілітацією опікуються здебільшого громадські організації. Чим небезпечне тривале перебування наших дітей в атмосфері рф? Вони втрачають свою національну ідентичність, зв’язок із Батьківщиною. Чому їх варто якнайшвидше повертати? Бо за найкраще для розвитку дитини, для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, враховуючи належним чином важливість традицій і культурних цінностей кожного народу. Необхідність у такому особливому захисті дитини була передбачена у низці міжнародних юридичних документів: в Женевській декларації прав дитини 1924 року і Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, та визнана в Загальній декларації прав людини, в Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (зокрема, в статтях 23 і 24), в Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права (зокрема, в статті 10), а також у статутах і відповідних документах спеціалізованих установ і міжнародних організацій, що займаються питаннями благополуччя дітей. Зокрема, механізм повернення, в тому числі, дітей передбачений статею 26 Женевської конвенції «Про захист цивільного населення під час війни» щодо сприяння возз’єднанню сімей під час війни. Мова про те, що сторони конфлікту мають вжити всіх заходів для возз’єднання. Але без політичної волі рф цей механізм не працює.

За словами спікерів заходу, РЦПЛ веде системну роботу щодо вирішення проблем у цій царині. Результатом такої копіткої праці стали вже згадувана тут «Покрокова інструкція щодо дій дитини-жертви депортації/примусового переміщення для повернення на території, підконтрольні Україні», а також низка інших юридично обгрунтованих документів. Одночасно з розробкою і впровадженням міжнародного юридично забезпеченого механізму повернення дітей в Україну, фахівці РЦПЛ пропонують розробити і єдину систему їх реінтеграції – відповідного супроводу, який забезпечить дітям емоційну, юридичну, фізичну безпеку та можливості, в тому числі матеріальну підтримку, подальшого розвитку в українському суспільстві. Свої пропозиції з питань вирішення обговорюваної на прес-заході проблеми представники РЦПЛ подали до офісу дитячого омбудсмена, радниці Президетна з питань захисту прав дітей, в Офіс президента, Першій леді, в Міссію України в ООН та низку інших авторитетних міжнародних інституцій. Ми повсюди отримали підтримку, але попереду ще багато роботи. Бо, як свідчить практика, недостатньо лише ухвалити певний міжнародний документ, або угоду з цього питання. Слід ще розробити механізм його ефективної дії. Встановити, зокрема, яке покарання понесуть його порушники, - зазначила Катерина Рашевська. Зрозуміло, що авторку цих рядків найбільше хвилювала інформація про викрадення рашистами українських дітей з території Запорізької області, нині окупованої майже на дві третини. Мова, в тому числі, про дітей, яких вивозили «на оздоровлення» з Енергодару, Мелітополя, інших населених пунктів. За словами Катерини Рашевської, верифікація таких фактів відбувається вкрай складно, здебільшого заснована на інформації, яку подають ворожі ЗМІ. Тож відомо про їх вивезення. А інформацію про повернення не знайдено. Наразі певних кейсів, пов’язаних із Запорізькою областю не зафіксовано. Але це не означає, що на її території окупанти не порушують міжнародні норми по відношенню до дітей та їхніх законних інтересів. У вирішенні проблеми щоо повернення наших дітей маємо діяти оперативно, адже час працює проти нас, - підбила риску зустрічі Катерина Рашевська. Наталя Зворигіна, «Запорізька правда» Фото автора і надані прес-службою РЦПЛ