Журналісти – амбасадори колег, що перебувають в неволі

Розпочався захід гімном журналістів, що одразу надало зібранню емоційного піднесення і щирості, а світлини колег, які постраждали, виконуючі свою роботу, сумні цифри і факти про злочини рф щодо наших колег схвилювали кожного учасника. Тож розмова була і конкретною, і щирою, атмосфера напрочуд теплою. За словами голови НСЖУ Сергія Томіленка, який обернувся зв словом до присутніх у своєму відеозверненні, «щонайменше 28 працівників медіа і громадянських журналістів перебувають у неволі внаслідок незаконних затримань, захоплень у полон, облудних звинувачень і фальсифікованих «судових процесів» російських окупантів на території України. Національна спілка журналістів України, яка є партнерською організацією Європейської федерації журналістів, заявляє про солідарність із кожним журналістом, якого окупанти утримують у неволі. «Ми закликаємо посилити тиск на росію , аби припинити воєнні злочини проти журналістів. Ми хочемо наблизити той момент, коли ми на свободі привітаємо кожного журналіста, який на сьогодні, на жаль, незаконно увʼязнений росією», - зазначив Сергій Томіленко. У своєму виступі він також згадав про мелітопольську журналістку Ірину Левченко, яку разом з чоловіком затримали у травні 2023 року, та її колег з Мелітополя, полонених у серпні 2023-го, про яких досі немає жодної звістки, ніхто не знає, де вони перебувають і за що саме були затримані, про ще двох мелітопольських бранців – Анастасію Глуховську та Георгія Левченка. - Доля кожного нашого колеги – важлива, ми активізували свою роботу з початком повномасштабного вторгнення, допомагали колегам евакуюватися з небезпечних територій чи з тимчасової окупації, надавали їм найпершу допомогу – фінансову, побутову, продуктову, сприяли їхньому працевлаштуванню. Ця робота пожвавилася з відкриттям Центру журналістської солідарності за сприяння НСЖУ й Міжнародної та Європейської Федерацій журналістів. Зараз ми працюємо дуже активно і потужно з колегами-переселенцями з окупованих територій, надаючи їм юридичну, психологічну та професійну допомогу, - підкреслила у своєму виступі голова Запорізької обласної організації НСЖУ і співкоординаторка Центру журналістської солідарності Наталія Кузьменко. Вона також наголосила на тому, що організація постійно перебуває на зв’язку із журналістами, які внаслідок різних обставин були змушені залишитися на тимчасово окупованих територіях. «Ми допомагали колегам вибратися з окупації, коли це було можливим, але найбільший наш біль сьогодні – це журналісти, які були незаконно затримані росією і нині перебувають у полоні. Тому ми не повинні мовчати, а маємо докласти спільних зусиль задля їхнього звільнення», - акцентувала вона. - Кількість цивільних, які нині позбавлені волі і перебувають в катівнях на тимчасово окупованих територіях чи в рф, насправді значно більша за офіційними цифрами, - зауважила під час свого виступу регіональна координаторка представника Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин Олена Орєшкіна.- Це діти, дорослі і, звичайно, журналісти. Бо саме медійники одними з перших прибувають на місце події, аби задокументувати злочини, які чинить агресор, тому робота журналістів важлива, хоча водночас й дуже небезпечна. Про алгоритм дій, які необхідні для звільнення полонених, про зусилля, які докладають до цього державні інституції разом з громадськими організаціями розповів журналістам Представник Уповноваженого з прав людини в Запорізькій області Михайло Волков. –У журналістів зараз дуже небезпечна робота. Вони доносять правду про злочини ворога, вороги в них стріляють й кидають до в’язниць. Тому так актуальна ваша підтримка колег, і наші спільні зусилля по їх визволенню. І в цьому руслі ваш захід «Журналісти важливі. Журналісти потрібні!» дуже потужний і своєчасний, - зазначив він. - Полювання на журналістів розпочалося ще до повномасштабного вторгнення, – про це у своєму виступі нагадала мелітопольська журналістка Світлана Залізецька. За її словами, списки керівників медіа та активістів-журналістів почали складати заздалегідь, аби потім викликати людей на співбесіди і змушувати працювати на країну-агресора. Самій Світлані вдалося вирватися з окупаційного Мелітополя, але рашисти заарештували її батька, вимагаючи від неї в обмін на його звільнення повернутись в Мелітополь, де на неї чекав полон. Тоді до вирішення ситуації долучилася Національна спілка журналістів України й підняла на захист журналістки міжнародну спільноту. Активно сприяла визволенню батька журналістки наша обласна організація і громадські фундації. Спільними зусиллями вдалося перемогти. Нині Світлана керує релокованим до Запоріжжя сайтом ria-m.tv і переймається долею затриманих колег та сподівається на їхнє якнайшвидше звільнення. Про те, що роблять для пошуку та визволення своїх земляків з рашистської неволі, розповіла Наталя Прийма, фахівець служби «Викрадені мелітопольці». «Наша громада уважно слідкує за всіма випадками проти мешканців міста та Мелітопольського району, - каже вона, намагаємося нікого не залишити без уваги, тримаємо міцний зв’язок з усіма державними та громадськими інституціями на всіх рівнях, піклуємося про родичів полонених, які залишилися на ТОТ». - Головна наша задача в тому, щоб виконувати свою роботу, люди залишаються вірними своїй професії, бо журналістика – це не про гроші, це про призначення,- наголосив, розповідаючи свою історію перебування в окупації і повернення на підконтрольну Україні територію, журналіст-переселенець з Маріуполя В’ячеслав Твердохліб. Звертаючись до учасників зібрання, він підкреслив: «Ми повинні стати амбасадорами тих, хто перебуває в неволі, і активно писати про це в соцмережах та ЗМІ». - Історії журналістів – це історії наших громадян, які намагались повернутися з тимчасово окупованих територій. Тема цивільних заручників, які позбавлені волі, надзвичайно болюча, але її треба порушувати і про це слід говорити, - вважає голова правління ГПО «Егіда-Запоріжжя» Антоніна Шостак. Ці люди, підкреслює вона, мають право на статус особи, насильно позбавленої свободи, пільги і виплати від держави. Публікації журналістів можуть допомогти у цьому, адже не всі люди поінформовані про свої права і про те, як, куди і до кого звернутися по допомогу. Сьогодні за сприяння ГПО «Егіда-Запоріжжя» реалізується проєкт «Ми не одні, допомога поруч» для підтримки родин безвісти зниклих під час війни у Запорізькій області. В межах проєкту триває інформаційна кампанія «Знайти. Неможливо забути», яку здійснює творча команда віжн-радіо «На дотик». Головна редакторка Ольга Вакало вважає, що ця тема є надто чутливою для суспільства, але є люди, які готові свідчити, тому ми маємо їх вислухати і при цьому зробити все можливе, аби їм не нашкодити і не травмувати. На завершення журналісти прийняли спільне звернення до світової спільноти, Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, в якому закликали посилити тиск на росію і докласти зусиль задля якнайшвидшого звільнення усіх захоплених колег. - Дуже сильний захід. Сказати, що ми вражені – це нічого не сказати. Бо ми, хоч поки ще тільки навчаємося на факультеті журналістики, – відчули себе часткою потужної журналістської сім’ї, в який своїх не кидають, за них борються, їх підтримують, - поділився враженнями після заходу студент четвертого курсу ЗНУ Ріхард Пугач. - Я багато знімав під час заходу, бачив обличчя медійників, коли звучав гімн журналіста, коли вони ділилися спогадами про пережите, про загиблих і полонених колег, а їх світлини були на екрані, бачив сльози на очах учасників. Вони серцем та душею за своїми колегами, і це дуже вражає! – підкреслив він. Людмила Долженко, Валентина Бистрова Фото Сергія Лаврова